Під обкладинкою українського видання поміщено дві розвідки історика: нарис «Комунарські революції в Україні 1919 року» та нова монографія «Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції».
Перша – висвітлює особливий момент революційного періоду: мало не дві тисячі бідних селян у самий розпал громадянської війни намагалися встановити у своїх селах Утопію. Здавалось би, тема ледь помітна, але вона якраз лежить на перетині революції та комунізму.
Друга – простежує історію битви інтерпретацій, що точилася в країні Клемансо і Тореза. Хоча історія ця розгорталася в доволі відмінному контексті широкої свободи досліджень і видань, вона, імовірно, вторуватиме деяким запитанням українського читача. Насамперед тому, що для визрівання історичної деонтології знадобилося чимало часу. Позаду гучних фраз, які негайно викривали «комуністичну Вальпургієву ніч» чи рецидив Паризької комуни, якими були справжні цілі та завдання майже одностайного заперечення революції 1917 року у Франції?
Розглядаючи погляди, що послідовно змінювали один одного, автор приділяє особливу увагу невеликим меншинам, які боролися проти офіційних істин, трансльованих чи з Парижа, чи з Москви. І не забуваймо, що характерною ознакою «більшовизму по-французьки» була популяризація серед народних верств такого образу російської революції, який можна було ототожнити як із Жовтнем, так і захопленням Бастилії.
Для широкого кола читачів.
