Вони пекло на землі назвали раєм... "Жовтий князь" Барки - книжка, яка найбільше мене вразила у школі. Якщо ви її прочитаєте, то запам'ятаєте на все життя. Вона про Голодомор. "Рай" - про життя людини у радянському "раю". Задушлива нещадна атмосфера, у якій доводиться обирати: бути собою і піти у табори чи кривити душею, аби вижити. Постійно жити на межі. Приховувати свої думки, остерігатися правдивого слова. Якщо порівнювати, наприклад, з "Садом Гетсиманським" Багряного, то тут менше про репресії і тортури, але картина епохи передана надзвичайно. ⠀ Головний герой - професор Антон Никандрович. Немолодий вже чоловік, старої закалки, класичної освіти і благородної душі. Його люблять студенти, бо він гарний викладач, а ще готовий віддати останнє тим, хто потребує. Саме він писатиме спогади свідка, ховаючи їх від злого ока. Історію, яку не можна озвучувати вголос. Про те, що радянська влада зробила з людьми: когось зламала, когось знищила. Скажена м'ясорубка не щадила ні чужих, ні своїх. Барка пише про катів, які ставали жертвами, і простих людей, які у надзвичайних обставинах ставали героями. Стиль у Барки оригінальний, деяких слів я до прочитання "Раю" ще не бачила. Мова яскрава, трошки архаїчна, але не бійтеся - складнощів у читанні це не викличе.

Ця книга далася мені не легко. Навіть "Жовтий князь" Василя Барки читався легше, хоч то страшна історія про голодомор. Чому? Бо тут так і віяло безнадією і розчаруванням у всьому. Про що ж "Рай"? Ця історія - про життя пересічних українців напередодні війни - 20 та 21 червня 1941 року. Про сталінський режим, так званий "земний рай". Про рай, в якому ніхто не може висловлювати свою думку, якщо вона не збігається з партійною (а там думки змінюються дуже часто). Антон Никандрович - професор історії літератури, був вже засуджений, а тепер знову його звинувачують в порушенні радянських законів - підтримці релігії, антирадянській агітації... Взагалі, герої тут якісь гіперболізовані - це такі збірні образи, в яких зібрані всі негативні або позитивні риси. Так як Антон Никандрович трохи втратив розум після першого засудження, то іноді за його думками важко слідкувати. Не завжди розумієш чи це сон, чи дійсність. Та й деякі галюцинації трапляються - чорт, привиди. Книга важка, але важлива. Хочеться, щоб ніколи не повторилося те, що тут описане. Радити її не можу, бо далеко не всім вона сподобається. Але сама не жалкую, що прочитала.