Цю книгу прочитала десь рік назад. Ну що я можу сказати, Кирило Розумовський мав такі можливості, але все марне... На привеликий жаль як і зараз. Лише дві постаті викликають повагу: перша це - Теплов. От де і характер, от де відчувається "порода". Так правий був Булгаков, коли казав, що кров має значення! Ще й яке. Друга постать - Като, або Катерина. Чесно кажучи, була про неї гіршої думки, але у "Пустоцвіті" вона кмітлива та харизматична! Справжній лідер, що заслуговує мінімум на повагу. Також підіймаються проблеми, що актуальні на сьогодні, це і "кумовство" і підлабузництво((( Нажаль і по сьогодні нічого не змінилося... АЛЕ може, прочитавши це, хтось замислиться? Порекомендувала би кожному прочитати... Можливо уникнемо помилок минулого.