Прощавай, зброє
Паперова книга | Код товару 878160
Yakaboo 4.6/5
Автор
Ернест Гемінґвей
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1929
Перекладач
Віктор Морозов
Кількість сторінок
424

Усе про книжку Прощавай, зброє

«Прощавай, зброє» - один із найвидатніших американських романів про Першу світову війну. Захоплива, частково біографічна оповідь Ернеста Гемінґвея висвітлює жорстокі реалії війни. У ній знаменитий гемінґвеївський телеграфний стиль перемежовується вкрапленнями потоку свідомості, і від того емоції твору сприймаються особливо гостро. Це історія мужності і страху, побратимства, любові та болю. Історія, у якій однаково сильно звучать почуття обов’язку та відчуття «не твоєї війни». Незабутня історія кохання, яке є лиш ілюзорним острівцем спокою і щастя.

Характеристики
Автор
Ернест Гемінґвей
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1929
Перекладач
Віктор Морозов
Кількість сторінок
424
Рецензії
  •  
    Пацифізм Гемінґвея 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Всесвітньо відомий Ернест Гемінґвей залишив по собі монументальний літературний спадок. Його найвідоміші роботи читали, мабуть, всі. Визначної літератури антивоєнного характеру зі своїм власним антуражем насправді не так вже й багато (до визначного я б відніс Д. Геллера "Пастка 22" та К. Воннегута "Бойня номер п'ять"), а чи можна в цей список віднести "Прощавай, зброє"? Звичайно!
    Не вдаючись в подробиці сюжету та не роблячи спойлерів, спробую пояснити про що ця книга. Ця книга про добровольця-іноземця санітарної частини в італійській армії часів Першої світової війни. Місце та час диктують головному герою умови життя, проте завжди існують непередбачувані події, які змінюють нас і все в нашому житті. Але як саме змінюють - це вже інша справа. "Війна" Гемінґвея зображена безглуздою, брудною та безпощадною. Учасниками цієї війни є не героїчні заідеологізовані постаті, а звичайні люди, такі як ми з Вами.
    "Чому ми програємо війну? Чому ворог має такий величезний успіх? Чи дійсно перемогою буде захоплення "ось тієї гори"? Чому я пішов на цю війну, в іншу країну, добровільно? Навіщо ми воюємо, якщо ще вчора ми віталися один до одного? Навіщо існує війна, якщо в світі так багато болю? Чи зможемо ми втекти від безглуздої війни та змінити все?" - це не повний перелік питань, які читач, за допомогою майстерного депресивного стилю Гемінґвея, задаватиме собі під час читання даної праці.
    "Прощавай, зброє" я б порекомендував всім охочим. Так, ця книга похмура і безжальна, але ж чи не такою є справжня війна?
  •  
    Прощавай, зброє 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Неймовірно зворушливий роман "Прощавай, зброє", який написав американський письменник Ернест Гемінґвей, звичайно підіймає воєнну тему й досить реалістично відображає страшну й ненависну простими людьми війну, але в основі сюжетної лінії досить гармонійно поєднуються розповідь про жорстоку смерть та силу кохання.
    Головний герой роману молодий американський лейтенант на ім'я Фредерік Генрі проходив службу в італійській армії, де зустрів і покохав від щирого серця англійську медичну сестру на ім'я Кетрін. Читаючи про стосунки цієї парочки, автоматично приходило захоплення на що здатні люди заради кохання, особливо враховуючи такі тяжки часи й до останнього хотілося вірити, що все ж таки переможе не смерть, але фінал роману для мене виявився несподіваним, хоча, можливо таким чином автор хотів зайвий раз довести безглуздість воєнного процесу, адже ніщо не варто такої кількості смертей.
    Мені особливо цікаво було читати роман, враховуючи той факт, що прототипом головного героя виступив сам автор і деякі моменти є автобіографічними.
Купити - Прощавай, зброє
Прощавай, зброє
320 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Ернест Гемінґвей
Ернест Гемінґвей

Не прагнучи до великих висот, Ернест Гемінґвей між тим зумів домогтися небаченої популярності, стати лауреатом Нобелівської премії і закарбувати своє ім’я у списку найкращих літераторів XX століття. Твори Ернеста Гемінґвея — сильні мотиватори до життя, наповненого сенсом, до гостроти почуттів і емоцій. Незважаючи на складнощі й негаразди, письменник звертається до читача з проханням ви...

Детальніше

Рецензії Прощавай, зброє

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Пацифізм Гемінґвея 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Всесвітньо відомий Ернест Гемінґвей залишив по собі монументальний літературний спадок. Його найвідоміші роботи читали, мабуть, всі. Визначної літератури антивоєнного характеру зі своїм власним антуражем насправді не так вже й багато (до визначного я б відніс Д. Геллера "Пастка 22" та К. Воннегута "Бойня номер п'ять"), а чи можна в цей список віднести "Прощавай, зброє"? Звичайно!
    Не вдаючись в подробиці сюжету та не роблячи спойлерів, спробую пояснити про що ця книга. Ця книга про добровольця-іноземця санітарної частини в італійській армії часів Першої світової війни. Місце та час диктують головному герою умови життя, проте завжди існують непередбачувані події, які змінюють нас і все в нашому житті. Але як саме змінюють - це вже інша справа. "Війна" Гемінґвея зображена безглуздою, брудною та безпощадною. Учасниками цієї війни є не героїчні заідеологізовані постаті, а звичайні люди, такі як ми з Вами.
    "Чому ми програємо війну? Чому ворог має такий величезний успіх? Чи дійсно перемогою буде захоплення "ось тієї гори"? Чому я пішов на цю війну, в іншу країну, добровільно? Навіщо ми воюємо, якщо ще вчора ми віталися один до одного? Навіщо існує війна, якщо в світі так багато болю? Чи зможемо ми втекти від безглуздої війни та змінити все?" - це не повний перелік питань, які читач, за допомогою майстерного депресивного стилю Гемінґвея, задаватиме собі під час читання даної праці.
    "Прощавай, зброє" я б порекомендував всім охочим. Так, ця книга похмура і безжальна, але ж чи не такою є справжня війна?
  •  
    Прощавай, зброє 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Неймовірно зворушливий роман "Прощавай, зброє", який написав американський письменник Ернест Гемінґвей, звичайно підіймає воєнну тему й досить реалістично відображає страшну й ненависну простими людьми війну, але в основі сюжетної лінії досить гармонійно поєднуються розповідь про жорстоку смерть та силу кохання.
    Головний герой роману молодий американський лейтенант на ім'я Фредерік Генрі проходив службу в італійській армії, де зустрів і покохав від щирого серця англійську медичну сестру на ім'я Кетрін. Читаючи про стосунки цієї парочки, автоматично приходило захоплення на що здатні люди заради кохання, особливо враховуючи такі тяжки часи й до останнього хотілося вірити, що все ж таки переможе не смерть, але фінал роману для мене виявився несподіваним, хоча, можливо таким чином автор хотів зайвий раз довести безглуздість воєнного процесу, адже ніщо не варто такої кількості смертей.
    Мені особливо цікаво було читати роман, враховуючи той факт, що прототипом головного героя виступив сам автор і деякі моменти є автобіографічними.
  •  
    Любов під час війни
    Цей роман побачив світ у 1929 році, коли у Гемінґвея ще не загоїлись душевні рани, нанесені Першою світовою. Саме ця війна є основною темою та сюжетною лінією роману. На її фоні розгортається любовна історія між добровольцем Фредеріком Генрі та сестрою милосердя Кетрін Барклі. Військова буденність, тяжкість, і поруч з цим - щирі та відкриті почуття героїв утворили загальну проблематику роману та теми для роздумів: Хто є я? Хто я в цьому житті? Ким я є між цієї буденності? Як мені знайти своє місце в цьому хаосі?
    Роман наштовхує на роздуми про такі вічні теми, як "війна" та "мир", "життя" та "смерть", "віра" та "зневіра".
    Де в чому роман автобіографічний, оскільки Гемінґвей служив на італійському фронті, був поранений та лежав і госпіталі Мілана, мав роман з медсестрою.
    Як пише Гемінґвей - не пише ніхто. Впізнаваний стиль, короткі речення, обрубані фрази. Гем, наче літературний скульптор, прибирає все зайве, залишаючи найцікавіше для читача. Приблизно на половині роману головний герой позбавляється свого егоцентризму, і дуже важливо відчути цю грань. Зазвичай, на війні немає коли думати про когось іншого, але в романі це переломний момент для героя. Закінчення роману лаконічне, виважене, раптове. Після прочитання залишається відчуття певної пустки, складається враження, що за весь час читання роману знаходишся поруч з головними героями, а потім у тебе їх відбирають. Який післясмак буде у вас - відчуєте самі.
    Стосовно оформлення: ілюстрації неймовірно точно підкреслюють ту грань між війною та звичайним мирним життям.
    Однозначно рекомендую книгу для прочитання!
  •  
    Одна з найкращих книг Гемінґвея
    Один з найпомітніших романів Ернеста Гемінгвея «Прощавай, зброє!» - це книга про Першу Світову війну. Головний герой книги американець Фредерік Генрі, який на цій війні добровільно. Він – лейтенант італійський санітарних військ. У сусідній британський госпіталь приїздить медсестра Кетрін Барклі. Ще недавно вона була заручена, але її наречений загинув. Між Фредеріком і Кетрін назріває роман. Починається наступ, Фредерік – на передовій, де отримує поранення. Лейтенанта переводять до шпиталю в Мілані, там нині працює Кетрін. Тут вони граються у такий собі медовий місяць – за повною романтичною програмою. Але Фредерік повертається на фронт, а вагітна Кетрін залишається в тилу. Він, втомлений і спустошений, дезертирує. Від трибуналу наші герої втікають до Швейцарії, де на них чекає трагедія. Роман «»Прощавай, зброє! – це щось неймовірне. Хоча читається він, маю попередити, не дуже просто, читати його варто неодмінно. Тож рекомендую цю книгу і всім вам. Вона варта вашого часу та зусиль. Дуже сильний твір.
  •  
    Легка, але незвична книга, що змушує замислитись.
    Чесно скажу, раніше Гемінґвея не читав, або читав "Старий і море" в школі та забув, тому до книги підходив як до твору "нового автора". Книга читається легко та захопливо - навіть дивуєшся, як можна так легковажно і безтурботно описувати війну. Дуже цікаво передані саме погляди на війну - як її сприймають італійці, що люди думають про цей затягнувшийся, ставший звичним і рутинним конфлікт, як вони вірять чи не вірять у ідеї. Це сильно перегукується з реаліями України - коли комусь болить війна на сході, а комусь байдуже. Автор майстерно передає характери своїх героїв, хоча чоловіків тут явно більше. Гемінґвей немовби не береться дуже детально окреслювати жінок. Любовна тема у творі розкривається поступово, дозовано. Дуже мило, як Гемінґвей описує любощі так делікатно - майже нічого не сказав, але всім зрозуміло, що сталося. Ще для письменника характерні переходи від відстороненого опису до потоку думок і це відбувається неочікувано та завжди органічно. Драми у творі теж не бракує, але ближче до кінця. А от кінцівка - сказати, що я здивувався, це нічого не сказати!! Я ще пару днів ходив і думав "Ну чому саме так??! Що хотів сказати цим автор?!" Це вже згодом я дізнався, що у письменника було більше п'ятдесяти варіантів кінцівки і він її безліч раз переписував.
    Раджу цю книгу всім, хто любить як відпочити з книжечкою так і отримати довгий післясмак і сильні враження після прочитання.
  •  
    Діалоги
    Знайомство з творчістю Хемінгуея я почав не з цієї книги. І слава богу. Бо невідомо чи продовжив би далі. В принципі, починаючи її читати, був готовий до особливого стилю майстра. Та в "Прощавай, зброє" виявилось занадто мало динаміки, але багато простого опису простих подій. Та те, як це робить Хемінгуей, зачаровує. Однак динаміки, все-таки мені не вистачало. Цікавих, напружених моментів в книзі три.
    І все б нічого. Роздуми героя, перебіг подій. Все описано так, що хочеться в це вірити і набувати знання про те, як все відбувалося в той час і в тому місці і бути присутнім там. Але діалоги головного героя зі своєю коханою мене, чесно кажучи, місцями виводили з себе. Ну вже занадто вони затягнуті. Декілька разів одне й те саме один одного перепитують. Якісь незрозумілі думки, причудливі закрути в розмовах. Зрозуміло, що люди є різні, по-різному проявляються свої почуття і взагалі між собою можуть поводитись і говорити як захочуть. Головне, щоб вони розуміли одне одного і продовжували кохати. Але ці діалоги залишили одне з найяскравіших, але не найкращих вражень про книгу. Думаю вона підійде поціновувачам творчості Хемінгуея. Але починати знайомство з ним з цієї книги не варто.
  •  
    Прощавай!
    "Прощавай, зброє" Ернеста Хемінгуея роман, який у мене на останньому місці, у творчості цього автора.
    Більшість відгуків і рецензій на творчість Хемінгуея характеризують цей роман, як найкращий у його творчості. Мене це трохи дивує. Як-би мені довелося рекомендувати читати Хемінгвея комусь, то певно порекомендувала б будь-яку історію, крім цією, але це не говорить, що ця книга а ж така погана, швидше просто мені вона не зайшла.
    Все занадто затягнуто, я не зрозуміла у чому меседж цієї історії, що хотів донести автор. Думаю, все ще тому, що у мене завищені вимоги до цього автора, мені потрібна боротьба і сила волі, як у "Старий і море", кохання і жертовність, як у "По кому подзвін", подорожі і розваги, як у "Фієста...". А у цій книзі не вистачає динаміки, занад-то монотонно.
    На мій погляд, головному герою не вистачає мужності і цілеспрямованості, досить часто він поводить себе, як хлопчисько і мене дратували наскільки необдумані вчинки.
    Проте із більшість моїх знайомих, хто читав цю книгу, у захваті від неї саме чоловіки.
    Тож, можливо ця книга просто не для жінок.
    Якщо Ви любите Хема, то звісно Вам потрібно прочитати і цю історію, але якщо Ви лише знайомитеся з цим автором, рекомендую розпочати з чогось іншого.
  •  
    Перечитал
    Моя оценка: "пять" - оформителям вкупе с переводчиком и "три" - великому автору.
    Не понимаю, за какое-такое "повествовательное мастерство" Эрнест Хэммингуэй получил свою Нобелескую премию?
    Где оно? Скупой и постный ("суровый" и "мужской"?) слог, иногда проступает чуть-чуть сантиментов. (Хотя, конечно, здесь повествователь суровый вояка, он, наверное, так и должен звучать, но я читал и другие произведения, текст у Хэммингуэя всегда одинаковый). Сюжет довольно банальный и предсказуемый. Только война, проходящая фоном придает повествованию философскую и драматическую глубину: он солдат, она из мед службы. Итак, любовь на фоне войны. Да, таких историй миллионы! Обычная жизненная история, может в этом смысл? В стирании грани между художественной прозой и "прозой жизни"? Но и такого чувства у меня не возникло.
    В третьем произведении уже вижу одну и ту же тенденцию - все герои страдают, просто мучатся от груза из груды гипермаскулинных комплексов, ни малейшим образом не подозревая о причине своих несчастий. Не нравятся мне такие мужчины-герои и их восприятие женщин соответствующее мне тоже не нравится. Герой страшно влюблен в нее, но при этом она совершенно безличная, или обезличенная.
  •  
    Прощай, оружие
    Всемирно известный роман о войне американского писателя, лауреата Нобелевской премии Эрнеста Хемингуэя. Книга впервые увидела свет в 1929 году и во многом является автобиографичной. Безусловно, роман «Прощай, оружие!» является шедевром мировой классики, Хемингуэй очень точно передаёт дух эпохи, трагизм и зло, которое приносит война. Хемингуэй, в присущей ему манере передаёт весь ужас, трагедию и последствия боевых действий. Автор ярый противник вооруженных конфликтов, он убеждён, что войны развязываются чиновниками, а ведутся обычными гражданами, настоящими патриотами. По сути, это и является главным принципом всего творчества Эрнеста Хемингуэя: война – это зло, однако никто не имеет права стоять в стороне и быть наблюдателем. Сам Хемингуэй принимал участие в двух мировых войнах, поэтому то, о чём он пишет, не является вымыслом. В данном произведении писатель отчасти описал своё участие в Первой мировой войне: американский доброволец отправляется на итальянский фронт воевать против немцев. В госпитале он знакомится с британской медсестрой, с которой у него завязывается роман. Очень рекомендую эту книгу, особенно хотелось бы отметить превосходные иллюстрации, в которых присутствует двойной смысл.
  •  
    Сухий Хемінгуей
    Нарешті я прочитала книгу"Прощавай , зброє". Як зрозуміло з назви, ця книга про війну. Мені подобається, як автор описує війну, можливо опис сухий, але вважаю,що по-іншому не можна. Книга не може бути без любовних ліній . В багатьох книгах, хоч на другорядному плані згадується це почуття. "Прощавай, зброє!"- не виняток, Фредерік Генрі закохується у вродливу медсестру Кетрін Барклі. Напевне, головним мінусом твору є мляве змальовування їхніх емоцій. Приступимо одразу до кінця. Цe найулюбленіша моя частина, обожнюю неочікувані кінці у творах.Знову емоції добре не описані, проте тут мені подобається ця недосказаність. 7/10
 
Характеристики Прощавай, зброє
Автор
Ернест Гемінґвей
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1929
Перекладач
Віктор Морозов
Кількість сторінок
424
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-679-525-4
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Прощавай, зброє