Інформація запам"ятовується в рази краще, коли вона емоційно забарвлена, коли вона цікава й близька читачеві. У американських школах, наприклад, поширена практика дивитися художні фільми на уроках історії - одразу підвищуються шанси, що учні хоч щось із того винесуть. У книзі Наталії Довгопол теж ідеться про історію. Тут є Петро Могила, польський король, коронний гетьман Потоцький і гетьман війська запорізького Богдан Хмельницький. І нехай це альтернативна історія, де є місце для містики, астрології, пригод і кохання, усе ж вона дає краще зрозуміти епоху - таку далеку від нас і таку зачовгану шкільною програмою. Мене захопила історія кохання, а ще більше захопила історія сильної жінки. Чи ж могла така жінка насправді жити в ту патріархальну епоху? Не знаю, але дуже хотілося б про це помріяти. А на завершення книжки на очі наверталися сльози. І чомусь згадувалося власне дитинство та бабині казки на ніч. У книзі багато відсилань до фольклору, традицій і звичаїв. Можна прогулятися вуличками старого Києва (за це особлива вдячність!) і побувати на сільському святі. Персонажі гарно промальовані, вмотивовані, зрозумілі й близькі. І ще тут немає чорнухи, і разом із тим немає перенасичення мелодраматизмом. Зрештою, я під враженням :) Читайте, робіть власні висновки!