Вільнодумець та основоположник «наукового егоїзму» Клод-Адріан Гельвецій (1715–1771) розвиває ідею взаємозвʼязку науки про людину та науки про державу. Акцентуючи на рівній здатності індивідів до розумового розвитку, філософ підкреслює важливість подолання невігластва як запоруку особистого щастя і міцної держави. Відповідальність за це Гельвецій покладає власне на державу, яка має утвердити «мудрі закони» та забезпечити всебічне виховання людей і розкриття їхнього потенціалу, щоб вони приносили користь суспільству.

Трактат французького філософа вперше переклав українською Валерʼян Підмогильний у 1932 році. У 1994 він вийшов у видавництві.