Володимир Килинич продовжує власну трилогію єсеїв про Чернівці. Це вже друга його робота, яку він називає романом у есеях. Тепер у творчій манері автора з’являються нотки доброзичливої ностальгії за минулим, за друзями, яких уже немає, активніше, але іронічніше звучить тема самотності старожилів міста. Вони ніби вирвалися вперед і решта не встигають за ними. І в цьому автор бачить головну інтригу сучасного міста зі старовинним минулим. Але в його легких і коротких есеях так само оптимістично звучить легка ода Чернівцям, таким рідним і таким знайомим. Прислухайтеся й не пошкодуєте!