Книга Про це говорять лише з кроликами

Книгу купувала для себе (дорослої тьоті 30 років), попри те що адресована вона підліткам.
Головним чином покладалася на репутацію видавництва "Видавництво". :)
Шкода, що ця книга не трапилася мені років п'ятнадцять-двадцять тому, коли я була кроликом і мені було дуже важко ним бути. Зараз я із цим змирилася і навіть отримую задоволення :)
Незважаючи на те що авторка книги більше ілюстраторка, ніж письменниця (а ілюстрації там дійсно шикарні), їй вдалося передати душевний стан кролика (яким вона теж, імовірно, є). То й що від цього? Можливо, один нещасний кролик, прочитавши цю книгу, стане менш самотнім у своїй інакшості.
Улюблений фрагмент, який цитую всім:
"Людина - сама собі найгірший ворог". (...)
Ну, і ще один суперприємний бонус - це пухнастість обкладинки. А точніше кролика на ній і корінця книги :)

Насправді про це ні з ким зазвичай не говорять. На жаль. Кролик так і залишається самотнім і не зрозумілим нікому. Спочатку це дивна дитина, та, що надто сама по собі, потім не менш дивний з точки зору суспільства підліток. Ну а потім дивак -дорослий, який чомусь живе не так, як решта і з стабільною періодичністю чує поради від більш правильних і точно знаючих як жити людей про те, що йому насправді треба робити (народити дітей, знайти нормальну роботу, вийти в люди, то ти з жиру бісишся). Та правда в тому, що дорослому кроликові класно жити саме так, як він живе.
Маленька книга Анни Хьоглунд, яка виступила в ній і художником, виступає оповідкою від імені кролика - підлітка, який заплутався в світі, що його оточує. Вразливий інтроверт, який гостро реагує на все, що відбувається навколо та намагається знайти комфортне для себе місце. І зрештою таки його знаходить.
Хоч книга зовсім невеличка в плані тексту, але деякі її уривки просто неймовірні по своєму смисловому наповненню. Раджу її для прочитання і дітям, і дорослим. Кроликам місце в світі звичайних людей, вони не гірші і не кращі, а просто дещо інакші.
"Насправді я люблю інших людей. Але потребую самоти, щоб не розчинитися."

Я прочитала цю книгу хвилин за 20, разом з розгляданням малюнків. Тут зовсім мало тексту, але прочитати його один раз - не вистачить. Доведеться перечитувати знову і знову. Щоразу відкриваючи для себе щось нове, намагаючись зрозуміти, відчути, побачити "кролика" в собі...
Як воно, бути не таким, як всі? Відчувати інакше? Бути вразливим? Бути беззахисним серед зграї хижаків? Відчувати себе чужим у власній родині? Бути кроликом?
Спочатку мені здалося, що ця розповідь про інтровертів. За другим разом я побачила в ній чуттєвих натур і лише за третім разом відчула в ній себе. Всі ми, ким би не були у суспільстві, мужніми левами, хитрими лисицями, ікластими вовками, час від часу опиняємося на місці кролика. Чутливого, вразливого, полохливого, самотнього, у пошуку свого місця і самого себе...
Всім нам хочеться гармонії і затишку. Книга цього не дасть, як і не дасть відповіді на запитання. Проте вона допомагає думати інакше, мислити ширше, виходити за рамки і не боятися шукати. Ця книга - антистрес, як за змістом, оформленням, так і на дотик (!). її хочеться не лише перечитувати, а й торкатися, мацати, перебирати пальцями, бо кролик на обкладинці - пухнастий, як і весь корінець.
Однозначно, книга - не для всіх, не для широкого загалу. Проте, якщо пощастить, і книга потрапить Вам до рук, то вже довго не відпускатиме...

Підлітковий вік - це справді важкий період, коли дитина потроху починає формуватися як окрема особистість, відбуваються зміни не лише зовнішні, але й внутрішні. Для одних спілкування з однолітками приносить суцільне задоволення, але бувають люди, яким лише одна думка про те, що зараз треба підійти до когось і розпочати розмову навіює страх.

Історія написана у дуже незвичайний спосіб: головний герой - це 13-річний кролик, який намагається віднайти себе у цьому світі. Через підвищену чутливість йому важко побудувати стосунки з людьми навколо. Здається, ніби весь світ проти нього і ніхто й ніколи не буде здатним зрозуміти, що він відчуває і через що проходить. Знайомо, правда?

Книга зачарувала мене своїм оформленням: дивовижні ілюстрації, що чудово передають сенс тексту, а чого тільки варта сама обкладинка, така приємна на дотик. Тексту на кожній сторінці доволі мало, але це дозволяє тобі "посмакувати" написаним. Я дуже рекомендую прочитати її підліткам, адже ви зможете краще зрозуміти не тільки себе, але також своїх товаришів-однолітків.