Ось саме такі книжки як «Привіт, вовки!» Дороти Касьянович і мали б читати підлітки, десь із віку 10-11 років. Це якраз період, коли дитина вже починає шукати якісь зацікавлення і хобі, більше замислюється над розвитком своїх навичок і взагалі активно починає шукати себе. Неабияк важить і середовище батьків та друзів, вони впливають і формують дитину. І саме такі теми висвітлюються в цій повісті. Книжка здалася мені дуже світлою та оптимістичною, такою, що дає надію дітям - що все можна подолати в цьому житті, що завжди можна знайти підтримку в дорослих (якщо не в батьків, то наприклад у тітки - як було з головним героєм). Тут багато реалістичних ситуацій, гарних прикладів для наслідування. І одночасно тут я не знайшла повчань і моральних настанов. Повість сучасна і піднімає важливі питання про стосунки, про творчість і самореалізацію. Сподобалася і мені, і моєму синові. Тож можемо обоє її сміливо рекомендувати.

Одна із найнезвичніших підліткових книжок, які я читала (а читала я їх чимало). І незвична вона в приємному сенсі. Найперше тому, що це зациклена, як більшість книжок для підлітків, суто на їхніх проблемах: батьки, школа, дівчина/хлопець, друзі, вулиця/тусівка... Так, тут теж є певні проблематики. але сюжет так майстерно побудовано, що основа увага на героєві - 11-річному Філіпові, на його особистості, на його внутрішніх переживаннях, на страхах та невпевненості. І тут багато молодих читачів знайдуть у Філіпові споріднену душу. Власне, чому й назва книжки "Привіт, вовки!" - тут гра слів вовки-страхи, "Привіт, страхи!". Тож це й свого роду терапевтична книжка - про подолання страхів. А вони можуть бути різні: страх бути іншим, страх чогось не вміти, страх провалитися й зазнати невдачі, страх помилок. Допомагати долати ці страхи Філіпові береться його тітка, письменниця. Саме вона є прикладом людини, яка робить те, що їй подобається. Тож врешті хлопець пробує й собі писати... І я одразу попереджу, що книжка не лише про творчість. Хлопець пише казку. Таку, що сповнена символізму. Таку, що коли її читає батько, то його серце починає розриватися від символів, у яких він починає впізнавати себе, всю їхню родину, свого сина... Мені й самій читати цю казку вкінці повісті було емоційно важко, бо Філіп зумів символами надто точно відобразити те, що переживав і носив глибоко всередині. Одне слово, книжка справді цінна й крута! Рекомендую!!!