Це другий роман американського письменника-модерніста Ф.С. Фіцджеральда, який був опублікований в 1922 році. Ентоні та Глорія Петч – молоде подружжя і справжнє втілення еліти 20-х років Нью-Йорка: вони красиві, освічені, горді, поверхневі й марнославні. Вони не заробляють собі на життя, бо переконані, що отримають омріяний спадок від багатого родича, живуть не за своїми статками, проводячи час за нескінченними вечірками, танцями та коктейлями. Вони прагнуть розкішного та легкого життя, ганяються за веселощами та втіхами, не замислюються над сімейними цінностями та звичайним побутом. На жаль, щастя довгим не буває: появляються проблеми з фінансами, борги, а розваги перетворюються на нудьгу. Ентоні та Глорія марнують своє життя, а легковажне існування без мети призводить до жахливих наслідків. Інфантильність головних героїв та їхня безвідповідальність – шлях до морального падіння і сумного майбутнього. Книга має автобіографічний контекст: Фіцджеральд завуалював реальну історію про його життя, стосунки та шлюб з Зельдою Сейр. Книга обов’язкова до прочитання.