Повстанське радіо приймає сигнали, поїзди з військовими йдуть в східному напрямку, зупиняючись в селищах, де поклоняються старим богам і розповідаються легенди про гірських шаманів, драконів і чорних птахів, жінки в містах носять зброю, пахнуть абрикосами і дощем, голосно, як під час військового положення, сміються і довго, як на повних любові, плачуть, поки пройдисвіти-барди співають про них пісні.

Леля Покотиполе пише про ніжність і вогнепальну зброю, про революцію і помаранчеві кольори, про пам'ять і любов, які перекручуються язиками, як сонячна куля або фруктова цукерка. Легенди, сповіді, листи, бойові хроніки і уривчаста історія містобудування. Дев'ять розділів, більше дев'яти історій, вісімдесят три вірші, проте числівники не мають значення.