«Повість про Ґендзі», створена на рубежі X—XI століття Мурасакі Сікібу, придворною дамою імператриці Сьосі, вважається одним з найвизначніших творів японської літератури. І не тільки японської — по суті, це перший психологічний роман у світі. Розповідаючи історію життя головного героя — Блискучого Ґендзі, сина імператора Кіріцубо, та його нащадків, авторка ділиться з читачами своїми спостереженнями і роздумами. Докладні описи повсякденного життя, любовних та інших людських відносин, пройнятих «сумним чаром речей» (моно-но аваре), створюють враження зустрічі з живими людьми, близького знайомства з їхніми почуттями, думками, радощами і печалями, за якими постає епоха Хейан, її культура, побут аристократії, вірування та звичаї.

До цього видання увійшла третя частина «Повісті про Ґендзі» (розділи 39-54), в якій ідеться про останні роки життя Ґендзі, головного персонажа двох попередніх частин роману, що вийшли друком у видавництві «Фоліо», сповнені щемливих згадок про минуле, та про складні й драматичні любовні стосунки, сплетені в майже детективний сюжет із загадковим фіналом, його нащадків — Ніоу та Каору — з Ооїґімі, Нака-но кімі та Укіфуне, вродливими дочками Восьмого принца-відлюдника, який жив з ними в горах Удзі, за межами столиці.