Маленька книжка, яка дає потужний поштовх вивченню теми медіаграмотності, боротьби з фейками та взагалі інформаційних маніпуляцій. Лі Макінтайр пропонує дослідження про те, як нами маніпулюють, нам нав'язують комусь потрібну інформацію, як занепадають і вистоюють медіа, та як знайти правду в епоху, коли кожен може створити гучний фейк. Читання не надто легке, але воно того варто. Особливо, якщо ви не знайомі з темою - після книжки точно захочеться читати ще і ще про поняття постправди, інформаційну гігієну та безпеку. І це безумовно дуже актуальна книжка, бо вона про те, що ми чуємо навколо - скандали із колишнім президентом США, маніпуляції у соцмережах, Фейсбук, Твіттер, піар-кампанії. Тобто це не нудна теорія - а реальні приклади, з якими можна самостійно дійти висновків про постправду та суспільство, у якому вона стала центральним поняттям у медіа. Не можу не похвалити видання - воно мінімалістичне, але дуже красиве. Всередині чорно-білі вклейки з порадами, як не піддаватися на маніпуляції та фейки, глянцеві сторінки (звідси й ціна книжки), м'яка обкладинка з клапанами, але її дуже зручно читати. Тому однозначно варто, варто і ще раз варто звернути увагу на цю книжку.

Передмова від редактора Телебачення Торонто, Макса Щербини. Заключні 10 порад від редакторки StopFake. Прекрасний, біло-чорний мінімалістичний дизайн глянцевих сторінок, що робить книгу більше схожою на модний журнал, ніж науково-популярне видання про постправду. І це те, на що читач лише початково звертає увагу, окрім прочитання тексту. Автор ставить питання: де межа між брехнею, піаром і ошукуванням, коли президент США безперервно постить у своєму твітері неправду, а суспільство сприймає за чисту монету все, що з‘являється в їх стрічці фейсбуку? Особисто для мене ця книга не є ані складною для сприйняття, ані дуже легкою. Щось посереднє, але, беззаперечно, змістовне й варте уваги. Можливо це дещо вимокомірно, але, як на мене, такі книги варто читати тільки підготовленим читачам. Звісно, роздуми автора можуть наштовхнути читача на глибоке зацікавлення деякими аспектами, але значно легше сприймати написане, маючи хоч поверхові уявлення про поведінкову економіку, теорії масових комунікацій, політичний устрій США, науковий деніалізм тощо. Тому не раджу відкривати для себе горизонти брехні й фейкових новин саме «Постправдою». Краще, обрати щось на вужчу тематику й менш наукове. P.S. обережно з чорними глянцевими сторінками, вони дуже брудняться від доторків пальців.