Після Великої війни світ змінився. На схід від гір, що колись називалися Уральськими, — мертва пустка. На захід — уціліла Європа. А на самому кордоні живе маленький народ майстрів та винахідників, що знайшли й опанували скляніт — дивовижний мінерал, який подарував усьому людству нову надію, і тільки своїм першовідкривачам — гірку долю невільників.

Дивитися на прекрасні міста, які більше не належать своїм творцям, бачити погребальні дими зі своїх гето й покірно схиляти голову під рабським вуалем, доки решта світу користається працею твого народу.

Така доля склянарки Ілан.

Не мати прав ні на що. Навіть бути дівчинкою.

Така доля склянарки... склянаря Ілана.

Мати дар. Подорожувати з вродливими, могутніми та шляхетними воїнами-мечниками, монстроборцями, але водночас — з окупантами й ворогами.

Іти від глибокої ненависті до глибокого співчуття й спізнати, що нейтралітет — не середина поміж ними, а найтяжчий гріх.

Така доля склянарки Ілан.