Книжка Річарда Талера та Каса Санстейна стала бестселером New York Times та Amazon. Її визнали найкращою книжкою року Financial Times і Economist. У світі продано понад 750 тисяч примірників.

Тематика

Психологія, поведінкова економіка, соціологія

Про книжку

Приймати рішення — це наче шукати потрібні двері у закручених коридорах багатоповерхового будинку. Тому й не дивно, що ми часто опиняємося не там, де хотіли б.

Щоб вирішити цю проблему, Талер і Санстейн пропонують концепцію поштовхів, або наджів. Це м’який спосіб вплинути на вибір людини, не вдаючись до маніпуляцій, заборон чи наказів. З їхньою допомогою можна сприяти розумним покупкам та інвестиціям, економії електроенергії, безпеці на дорозі, вживанню здорової їжі та багатьом іншим корисним речам. Тобто підштовхнути людину до «правильних» дверей, зберігаючи свободу вибору кожного.

Для кого книжка

Для всіх, хто цікавиться поведінковою економікою та психологією, зокрема процесом прийняття рішень. Для бізнесменів, маркетологів, державних управлінців, політиків, працівників соцслужб, батьків.

Чому ця книжка

Автори іронічно показують, як у кожному з нас уживається два «Я»: такий собі раціональний містер Спок й ірраціональний Гомер Сімпсон. І як за допомогою поштовхів можна скеровувати їх у правильному напрямку.

Про авторів

Річард Талер — професор економіки, науковий співробітник Національного бюро економічних досліджень. Автор п’яти книжок, економічних колонок для Sunday New York Times.

Кас Санстейн — професор юридичного факультету Гарварду. Найцитованіший науковець у галузі права в Сполучених Штатах. Автор десятків книжок. Від 2009 по 2012 рік працював в адміністрації Барака Обами

Відгуки про книжку

«У "Поштовху" є тонкі й проникливі думки».

— Financial Times

«Як часто ви натрапляєте на книжку водночас важливу й дотепну, практичну й глибоку? Ця книжкова перлина — про найкращу ідею, яка прийшла з поведінкової економіки. Її має прочитати кожен, хто хоче, щоб наш інтелект і наше суспільство «запрацювали» ефективніше».

— Деніел Канеман, лауреат Нобелівської премії з економіки

Ця книжка радикальним чином змінила мій погляд на життя. Зазвичай академіки не пишуть так захопливо!

— Стівен Левітт, співавтор бестселерів «Думай як фрік» та «Фрікономіка»

Цитати

Про два «я»

Проблеми самоконтролю можна висвітлити, якщо уявити, що людина складається з двох напівавтономних «я-частинок»: далекоглядного Планувальника і короткозорого Виконавця. Можна сказати, що Планувальник відповідає за вашу рефлективну систему, такий собі містер Спок усередині вас, а Виконавець перебуває під потужним впливом автоматичної системи, такий собі Гомер Сімпсон, який «живе» у кожному. Планувальник намагається забезпечити вам щасливе та безбідне життя якнайдовше, але мусить ще приборкувати почуття, дурощі й упертість Виконавця, який піддається спокусам, котрі навалюються зі збудженням.

Про те, що людина вважає ймовірним

Оцінка та емоційне забарвлення тісно пов’язані з доступністю і також відіграють важливу роль. Ви швидше повірите у ймовірність землетрусу, якщо особисто його пережили, ніж якщо прочитали про нього в тижневику. Отже, відомі й легко уявлювані причини смерті (наприклад, торнадо) часто отримують завищені оцінки ймовірності, а не зовсім відомими причинам (приміром, напади астми) дають низькі оцінки, навіть якщо вони трапляються значно частіше (різниця сягає двадцятикратної величини). До того ж нещодавні події мають більший вплив на нашу поведінку і страхи, ніж ті, що відбулися раніше. У всіх цих доволі доступних прикладах автоматична система гостро реагує (навіть надто гостро) на ризик, не вдаючись до жодних таблиць з нудною статистикою.

Про сфери використання наджів

Ми розглянули велике поле людської діяльності: заощадження, соціальне забезпечення, кредитні ринки, екологічну політику, охорону здоров’я, інститут шлюбу та чимало іншого. Але коло потенційних застосувань поштовхів значно ширше, ніж у розглянутих нами сферах. Найбільше ми сподіваємося на те, що розуміння архітектури вибору та потенціал наджів багато кого надихне творчо підходити до поліпшення життя людей в інших галузях.

Про ставлення до втрат

Люди не люблять втрачати (а їхня автоматична система тоді просто розривається від емоцій). Різко кажучи, ви більше страждаєте від втрати чогось, ніж радітимете, придбавши це. Більш «науковою» мовою це можна виразити як «неприйняття втрат» (або «страх втрат»).

Про запобігання програшу

Деякі держави спробували допомогти любителям азартних ігор: гравці могли внести себе в перелік осіб, яким заборонено грати в казино (докладніше читайте у розділі 14). З огляду на те, що ніхто не зобов’язаний записуватись, а відмова від цього абсолютно необтяжлива, цей підхід можна вважати лібертаріанським (у нашому розумінні цього терміна).

Про користання з нераціональності

Існує така закономірність. Якщо в споживачів є якесь не зовсім раціональне переконання, то у фірм тоді з’являється стимул пристосуватися до цього переконання, а не викорінити його. У ті часи, коли люди ще боялися авіаперельотів, скрізь в аеропортах продавалися (за захмарними цінами) страхові поліси на політ літаком. На жаль, там не було кабінок, де людям продавали би поради не купувати ті страхові поліси.