В історії української реалістичної літератури творчість Івана Нечуя-Левицького займає визначне місце. Відомо, що розвиток художньої прози і, зокрема, великих епічних жанрів — повісті й роману — є важливим етапом формування національного мистецтва слова. Вийшовши на українську літературну ниву, Нечуй-Левицький блискуче розвинув зміст і форму невеличкого оповідання і дав перші зразки реалістичного романного жанру з сучасного життя.

Повість «Поміж ворогами» належить до пізнього етапу творчості Нечуя-Левицького. Незважаючи на те, що твір не дістав великого визнання, він заслуговує на увагу, адже навіть серйозний читач буде посміхатися, читаючи іронічні оповіді про «благочестивих» представників духівництва.