Повість "Поміж ворогами" належить до пізнього етапу творчості Нечуя-Левицького. Незважаючи на те, що твір не дістав великого визнання, він заслуговує на увагу, адже навіть серйозний читач буде посміхатися, читаючи іронічні оповіді про „благочестивих” представників духівництва. Поміж святими отцями та дияконами панує заздрість і ледь прикрита ненависть, нормою їх життя є лицемірство і брехня. Герої твору, названі автором "ворогами”, не знають меж своєї ворожнечі і сварок, руйнуючи навіть особисте щастя власних дітей. Чому ж такі "вороги” називаються слугами Господа? Відповідь на це питання ви знайдете на сторінках повісті.