Анотація, як на мене, краща за зміст. Якщо це детективна історія, то вкрай незрозуміла. Є злочин, скоєний давно. Є злочинець, щодо якого майже всю книгу сумніваєшся - він винен насправді чи це автор щось приховує? Є "детективи" - один персонаж, що більше вирішує свої проблеми і вплітає свою історію (мимоволі, але все ж), не викликаючи хоча б якогось позитивного ставлення, і парочка, для яких розслідування схоже на гру. Це швидше полювання на злочинця, ніж розслідування саме по собі. Щодо згаданої релігійної дидактики, то не зрозуміла, в чому вона тут проявляється - хіба що в певних шахрайських діях одного з персонажів (за які, схоже, зовсім немає каяття, а часом взагалі видається, що персонаж сам повір в свою брехню) або ж у фіналі. Психологічний аналіз персонажів ніби розпочатий і кинутий посередині. Перегорнувши останню сторінку, залишаєшся такою ж збентеженою, як і на початку книги. Я не переживала за персонажів, не осуджувала, не обурювалася - вони найчастіше були мені байдужі. Певне, чогось я все ж не зрозуміла. Але книга невелика, мова легка, дочитати хочеться. До речі, Вікіпедія пише, що підгрунтя даної історії таки реальне і лорд Лукан справді існував, тож, певне, твір зрозуміліший все ж британцям.