Полліанна дорослішає
Паперова книга | Код товару 1202326
Yakaboo 4/5
Автор
Елінор Портер
Видавництво
Знання
Серія книг
American Library
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1915
Перекладач
Катерина Рябовол
Вік
Підліткам, Від 9 до 12 років

Усе про книжку Полліанна дорослішає

Роман Елінор Портер (1868—1920) “Полліанна” так захопив читачів, що після його публікації у 1913 ро­ці авторка отримала справжній шквал листів із проханнями розповісти, що ж відбувалося з головною героїнею далі. І за два роки, у 1915-му, з-під пера письменниці вийшов наступний роман — “Пол­лі­анна дорослішає”, який теж став бестселером. ­

Полліанна зростає, в її житті трапляються і ­радіс­ні, й гіркі дні. Проте вона ні на мить не забуває про гру в радість, якої її навчив колись батько. Адже саме ця гра допомагає дівчині знаходити нових приятелів, долати життєві негаразди й навіть розплутувати давні сімейні таємниці. Завдяки щирості й оптимізму героїні не одна сирота знаходить люблячу родину, а сама Полліанна — справжню дружбу і кохання.

Характеристики
Автор
Елінор Портер
Видавництво
Знання
Серія книг
American Library
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1915
Перекладач
Катерина Рябовол
Вік
Підліткам, Від 9 до 12 років
Рецензії
  •  
    Краще, ніж кажуть
    Чесно кажучи, побоювалася братися за продовження, бо прочитана у дитинстві «Полліанна» запам'яталася чудовою, відгуки на другу книгу були не дуже добрими, та й з першої спроби вона мені не зайшла — домучила до прогулянки у парку і далі ніяк. Але виявилося, що з іншим перекладом не так все й безнадійно.
    Більш за все я боялася, що доросла Полліанна залишиться таким самим запаленим захватом цуценям, яким була у десять років. На щастя, Елінор Портер теж це розуміла і навіть вклала цю думку у діалог героїні з другом. Друге побоювання — що вийде як з продовженням «Вбити пересмішника» — і теж не справдилося.
    Звісно, такої самої чудової і вражаючої історії, яка була у першій книзі, тут не вийшло (і не могло б вийти, хоча б тому, що всі задані умови вже давно відомі), але з якогось моменту стало цікаво, хто тут ким кому доводиться і чим все закінчиться. Щоправда, трохи прикро, що тітонька Поллі тут змальована майже зовсім безпорадною і капосною — вона запам'яталася більше рішучою та раціональною, — але і підстава, щоб опустити руки в неї була вагома.
    І я б залюбки дізналася про судьбу того чоловіка з парку, так само, як і про Сейді, але і без того вийшло непогано, на тверду четвірку, або й більше.
  •  
    Кожен дорослішає по-своєму
    Від другої частини "Полліанни" я очікувала багато чого. Що авторка вирішить одразу "штовхнути" читача на любовну сюжетну лінію, що трапиться якась величезна трагедія, рішення якій потрібно знайти негайно... Частина очікувань справдилась, частина ні, та на щастя, після прочитання роману аж ніяк не тягне сказати: "Друга частина гірша за першу!".
    Проте, зізнаюся, перші кілька розділів невиправний оптимізм Полліанни мене дратував, надто коли вона почала знайомитися з мешканцями Бостона. У масовій культурі це нині зветься "щенячими очицями", проте в конкретних ситуаціях головна героїня принаймні достатньо щира, аби не вживати цього прийому свідомо. Я навіть егоїстично втішилася, коли дівчина вперше за життя зневірилася у тому, що підтримувало її впродовж років - не радістю й не уявою єдиною потрібно жити, врешті-решт! Добре, що вона вчасно це зрозуміла, хоча спроба "перемогти" вперту тітку Поллі її ж зброєю була трохи весела.
    Крім того, я боялася, що сюжет вже буде зіпсовано самим тільки іменем "Джеймі". За ланцюжком асоціацій одразу думаєш про Джиммі Біна і вже здається, що знаєш, чим завершиться твір, а відтак і далі читати вже нема для чого. Потім на горизонті з'являється ще одна постать і стає не те, щоб цікавіше - ти просто імлявенько роздумуєш "Той чи не той?..." аж поки з легкої руки Полліанни Рут Кер'ю не приймає остаточне рішення. Та й навіть тоді інтрига стрибає зі сходів "є"-"немає", але коли вона розкривається, в голові лишається тільки подив з того, наскільки мало значення їй в результаті приділяють.
    Але після нього, як на мене, зроблено завеликий розрив, нехай він і вмістився лише в два розділи. Ось ми бачимо Полліанну, коли вона повертається до тітки й дядька після гостини в Бостоні, а тут вона приїжджає з Німеччини вже не дванадцяти-, а двадцятирічна... з тіткою-вдовою, та ще й зубожілою. Неочікуваний прийом, га? Тільки от розв'язка дещо уривчаста, і дещо нагадує типові сюжети готичних романів: всі герої розбиваються на пари і в повітрі вже пахне весіллями. Ось приблизно з таких моментів і видко, що Еленор Портер все ж намагалася пом'якшити жорстоку реальність для своїх читачок (адже саме на таку аудиторію вона сподівалася), коли йшлося про злидні, інвалідність, смерть тощо.
    А тепер про оформлення. Мабуть, мені просто дісталася не найкраща книга з накладу, проте під час читання трапилося щонайменше п'ять листів, на яких текст відбивався з обох боків і важко було продертися крізь літери, аби прочитати, що й де написано. Крім того, в деяких місцях сторінки були приклеєні одна до одної полями коло корінця так щільно, що висхлий клей зачіпав текст. Що ж, залишається обкладинка. Дійсно, дуже мила обкладинка.
Купити - Полліанна дорослішає
Полліанна дорослішає
141 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Елінор Портер
Елінор Портер

Елеонор Портер народилася в США, штаті Нью-Гемпшир. У дитинстві вона мріяла про кар'єру співачки. Навчалася Елеонор в звичайній школі, потім закінчила консерваторію в Бостоні, виступала на концертах, співала в церковному хорі. У віці 24 років вона вийшла заміж. Жила з чоловіком спочатку в Массачусетсі, потім у Теннессі, і нарешті переїхала в Нью-Йорк. Перші лагідні розповіді вона почала публікуват...

Детальніше

Рецензії Полліанна дорослішає

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Краще, ніж кажуть
    Чесно кажучи, побоювалася братися за продовження, бо прочитана у дитинстві «Полліанна» запам'яталася чудовою, відгуки на другу книгу були не дуже добрими, та й з першої спроби вона мені не зайшла — домучила до прогулянки у парку і далі ніяк. Але виявилося, що з іншим перекладом не так все й безнадійно.
    Більш за все я боялася, що доросла Полліанна залишиться таким самим запаленим захватом цуценям, яким була у десять років. На щастя, Елінор Портер теж це розуміла і навіть вклала цю думку у діалог героїні з другом. Друге побоювання — що вийде як з продовженням «Вбити пересмішника» — і теж не справдилося.
    Звісно, такої самої чудової і вражаючої історії, яка була у першій книзі, тут не вийшло (і не могло б вийти, хоча б тому, що всі задані умови вже давно відомі), але з якогось моменту стало цікаво, хто тут ким кому доводиться і чим все закінчиться. Щоправда, трохи прикро, що тітонька Поллі тут змальована майже зовсім безпорадною і капосною — вона запам'яталася більше рішучою та раціональною, — але і підстава, щоб опустити руки в неї була вагома.
    І я б залюбки дізналася про судьбу того чоловіка з парку, так само, як і про Сейді, але і без того вийшло непогано, на тверду четвірку, або й більше.
  •  
    Кожен дорослішає по-своєму
    Від другої частини "Полліанни" я очікувала багато чого. Що авторка вирішить одразу "штовхнути" читача на любовну сюжетну лінію, що трапиться якась величезна трагедія, рішення якій потрібно знайти негайно... Частина очікувань справдилась, частина ні, та на щастя, після прочитання роману аж ніяк не тягне сказати: "Друга частина гірша за першу!".
    Проте, зізнаюся, перші кілька розділів невиправний оптимізм Полліанни мене дратував, надто коли вона почала знайомитися з мешканцями Бостона. У масовій культурі це нині зветься "щенячими очицями", проте в конкретних ситуаціях головна героїня принаймні достатньо щира, аби не вживати цього прийому свідомо. Я навіть егоїстично втішилася, коли дівчина вперше за життя зневірилася у тому, що підтримувало її впродовж років - не радістю й не уявою єдиною потрібно жити, врешті-решт! Добре, що вона вчасно це зрозуміла, хоча спроба "перемогти" вперту тітку Поллі її ж зброєю була трохи весела.
    Крім того, я боялася, що сюжет вже буде зіпсовано самим тільки іменем "Джеймі". За ланцюжком асоціацій одразу думаєш про Джиммі Біна і вже здається, що знаєш, чим завершиться твір, а відтак і далі читати вже нема для чого. Потім на горизонті з'являється ще одна постать і стає не те, щоб цікавіше - ти просто імлявенько роздумуєш "Той чи не той?..." аж поки з легкої руки Полліанни Рут Кер'ю не приймає остаточне рішення. Та й навіть тоді інтрига стрибає зі сходів "є"-"немає", але коли вона розкривається, в голові лишається тільки подив з того, наскільки мало значення їй в результаті приділяють.
    Але після нього, як на мене, зроблено завеликий розрив, нехай він і вмістився лише в два розділи. Ось ми бачимо Полліанну, коли вона повертається до тітки й дядька після гостини в Бостоні, а тут вона приїжджає з Німеччини вже не дванадцяти-, а двадцятирічна... з тіткою-вдовою, та ще й зубожілою. Неочікуваний прийом, га? Тільки от розв'язка дещо уривчаста, і дещо нагадує типові сюжети готичних романів: всі герої розбиваються на пари і в повітрі вже пахне весіллями. Ось приблизно з таких моментів і видко, що Еленор Портер все ж намагалася пом'якшити жорстоку реальність для своїх читачок (адже саме на таку аудиторію вона сподівалася), коли йшлося про злидні, інвалідність, смерть тощо.
    А тепер про оформлення. Мабуть, мені просто дісталася не найкраща книга з накладу, проте під час читання трапилося щонайменше п'ять листів, на яких текст відбивався з обох боків і важко було продертися крізь літери, аби прочитати, що й де написано. Крім того, в деяких місцях сторінки були приклеєні одна до одної полями коло корінця так щільно, що висхлий клей зачіпав текст. Що ж, залишається обкладинка. Дійсно, дуже мила обкладинка.
 
Характеристики Полліанна дорослішає
Автор
Елінор Портер
Видавництво
Знання
Серія книг
American Library
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1915
Перекладач
Катерина Рябовол
Вік
Підліткам, Від 9 до 12 років
Кількість сторінок
302
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
115х170 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-07-0766-6
Вага
212 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XIX - поч. XX ст. (до 1918 р)
 

Про автора Полліанна дорослішає