Це страшна історія… ⠀ Вона лякає до дрижаків та змушує тремтіти… ⠀ І якщо ви, як і я, подумали, що це жахастик, то ви, як і я, помилились. ⠀ Хоча… ⠀ «Поклик монстра» - це глибока історія про втрату. А точніше, про прийняття втрати. Конор - 13-літній хлопчик з неповної сім’ї: його батьки розлучились, а батько живе в іншій країні з новою дружиною та дитиною. Все, що в нього є - його мама. Смертельно хвора мати. Саме тому йому так важко прийняти очевидне - її лікування не допомагає. Булінг зі сторони однокласників, проблеми у спілкуванні з бабусею та розлука з татом - це все не можу порівнятись з найголовнішим страхом Конора: Він не хоче, щоб мама йшла… Він боїться, що вона піде… Йому соромно, що в глибині душі він хоче, щоб все це скоріше закінчилось. Його мучить нічне жахіття, сюжет якого хлопчик навіть не хоче згадувати. І лише коли кожної ночі до нього починає навідуватись монстр та через розповіді історій підштовхує Конора до прийняття правди. «Поклик монстра» - це щемка історія про сум, втрату та прийняття горя. Книга, від якої на очі навертаються сльози від співчуття та розуміння: життя швидкоплинне та часто несправедливе… Оформлення книги - окрема насолода! Темні ілюстрації підсилюють атмосферу горя та приреченості. Джим Кей - геніальний ілюстратор! (Той самий, що оформляв ілюстроване видання Гаррі Поттера). Існує екранізація «Голос монстра» (2016).

Поки читала постійно ловила себе на думці, що якби в школі було більше таких книг, то діти б полюбили читання. Це надзвичайно зворушлива і водночас життєствердна історія для підлітків, що потрапляють у важкі життєві ситуації. Перше знайомство з Нессом вважаю успішним. Автор вразив мене своїм вмінням глибоко бачити в корінь проблеми і витягувати її на зовні. Життя Конора - це заперечення очевидного, того про що він знає/відчуває вже давно, але тримається заради матері, а вона - заради нього. Це спосіб триматися за світ, що руйнується на очах і втримати в ньому своє місце. Це історія прихованого відчаю й гніву, що переповнюють його серце, але які він ховає глибоко всередині, щоб лишатися хорошим хлопчиком для матері. Це історія, в яку віриш! Віриш у переживання підлітка і розумієш його картину світу. Віриш у біль матері, що спробувала все, але немає рішення її біди. Віриш у крихку стійкість бабусі і знаєш, що буревії гнуть і не такі метали. І віриш в батька Конора і його роздвоєння: мати нову сім'ю і фрагмент зі старої - хорошим для обох не бути. І віриш у Монстра. Бо інколи, щоб прийняти світ і вижити в ньому, потрібен той, хто буде лихим ангелом за твоїм плечем.

Поклик монстра - це щемлива історія, жахлива і водночас прекрасна. У підлітка - 13-тирічного хлопчика Конора смертельно хвора мама. Все його життя йде шкереберть, у нього проблеми в школі, у стосунках з батьком і бабусею, і проблеми з самим собою. Щоночі йому сниться жахіття. Та одного разу до нього приходить монстр, але не щоб налякати. Цей монстр допоможе Конору розібратися в собі. Тааака історія! Яка ж вона сумна. Я думаю, вона допоможе дитині, підлітку та й дорослому пережити схоже випробування - хворобу близької людини і її втрату. Людям, що їх, на щастя, оминула ця біда, допоможе розібратися в почуттях і поведінці тих, хто стикнувся з цим. Та й просто це хоч і сумна історія, та дуже гарна. Історія про душевне зцілення хлопчика. А ілюстрації (яких досить багато) такі похмурі і гарні!