Для мене в кожній книзі Макс Кідрук постає як новий автор, немов я і не читала його інших книжок - настільки вони різні і за змістом, і за стилем викладу. Ця книжка - про поїздку автора та його друга Яна Фіндлера до Південної Америки (Еквадор, Чилі, Перу), але головною метою подорожі було добратися до острова Пасхи, яким автор марив з дитинства. Він прописав багато халеп і неприємностей, у які вони потрапляли на шляху до омріяного острову, і це б зупинило багатьох, але не цих двох мандрівників. Книжка дуже кумедна, але з позиції читача, адже самим мандрівникам, які все це пережили, було непереливки. Ця поїздка була для них не просто відкриттям для себе світу, а ще й випробуванням себе, адже шлях дійсно був нелегким. Узагалі, дивуюся, що вони все-таки потрапили до острова Пасхи. Книга дуже цікава, її проживаєш разом із автором, немов сам здійснив цю мандрівку. Безумовно, вона мотивує мандрувати і відкривати для себе світ. Але після всього того, що описав автор, радше оберу більш цивілізовані країни.

Прочитала третю книгу Макса Кідрука і зрозуміла - мені дуже подобаються його твори, його стиль, гарна правильна українська мова. Читаючи "Подорож на пуп землі", іноді забуваєш де ти є зараз, було таке враження, що разом із Максом і Яном Фідлером подорожуєш Південною Америкою- роздивляєшся лінії Наски, продираєшся на старезному авто крізь барикади страйкуючого Перу, щоб встигнути на потяг до Мачу-Пікчу, намагаєшся випрати білизну на озері Тітікака (я довго сміялася з цього експерименту і з реакції шкіпера судна зокрема). Автор настільки реально пише, що абсолютно всі події книги чіпляють за живе і викликають щирі емоції - чи це переживання, або сміх. Історичні вставки також викликають приємне здивування і цікавість. Книга стає не тільки художньою, а і свого роду довідником для мандрівника. Дуже цікаво і широко Макс Кідрук описує острів Пасхи, і хоча таємницю велетнів із каменю не вдалося відкрити, багато чого цікавого дізнаєшся саме із цієї книги. Я дуже її рекомендую шанувальникам пригодницького чтива, а також просто шанувальникам Макса Кідрука.

Двоє друзів вирішують відправитися в одну з надзвичайних точок світу - на Пуп Землі, він же острів Рапа-Нуї, відомий світові як Острів Пасхи. Туди, де на невеликому клаптику землі в 163 кв. км. зосереджено стільки загадок минулого, що і не розгадати ніколи. Туди, де за півстоліття до міленіуму славнозвісний Тур Геєрдал шукав не тільки відповіді, а й свій добрий дух аку-аку. Звичайно, про подорож потрібно розповісти! Будь-яка (!) подорож варта того, що б про неї розповіли. Так читач має унікальну можливість подорожувати разом з автором. Як великий поціновувач тревелогів, я не могла пройти повз, тому із задоволенням прочитала книгу за два вечори (це плюс), але настільки ж швидко все зникло з голови і не залишило після себе жодного сліду (це мінус) - тому можна зробити висновок, що пан Кідрук аку-аку не віднайшов. Стрімкий галоп по Південній Америці і трохи більше уваги самому острову Пасхи - книга про те, як здійснилася мрія. Досить цікаве читання, зі смішинкою, але картина в голові не склалося, бракує плавності, згуртованості тексту. Замало пейзажів. Тому просто хороший тревелог для лікування від смутку і, можливо, допомога тим, хто захоче відправитися в ті краї сам. Адже 'подорожі ніколи не закінчуються', пам'ятаєте? Верблюди, машини, мопеди або свої ноги - Земля величезна, як би ГуглЕрс не намагався вмістити її на екранах наших комп'ютерів. Єдиним неприємним моментом в книзі було відверто зневажливе ставлення до деяких діячів минулого (Блаватська, Еріх фон Денікен). Адже ми не перестаємо любити Конан Дойла за те, що він щиро вірив в потойбічне й пропагандував спіритизм, або Єйтса за те, що вважав сиди цілком реальним продовженням світу? Зневажливих слів не заслуговують - вони також брали участь у створенні історичної карти світу. Можна не погоджуватись з думкою інших, але засуджувати – ніколи не варто.