“Кілька останніх років я активно пишу в Інтернет-мережах. У тому числі й вірші. Ці мої вірші здебільшого виходять серйозні, місцями навіть пафосні. А я нічого так не соромлюся у житті, як серйозності й пафосу. Ці вірші також “соціальні” – а я з юних літ сторожко ставлюся до “соціальних” поетів, тому довго не міг полюбити Маяковського. Але мій друг Андрій Бондар (еге ж, після Маяковського я згадую саме Бондаря) трохи полегшив мені справу, видавши нещодавно свої “Пісні, пісні”, вірші на щодень, вірші з нагоди теж бувають цікавими й добрими. Принаймні такими хочеться бачити їх авторові. Про високу поезію говорити тут, може, й не випадає, проте сказати у цих строфах мені вдалося рівно стільки, скільки вдалося. Вони писалися по свіжих слідах пережитих подій, і відчуття, виражені у них – теж свіжі, різкі. Такими й віддаю їх на суд читача”.

Олександр Ірванець