Якщо чесно, я маю достатньо суперечливі почуття щодо цієї книги. Вона не надто захоплива та не викликає захвату, проте цікава та не погана. З одного боку, це продовження моєї улюбленої книги "До зустрічі з тобою", і апріорі мені було надзвичайно цікаво прочитати про подальшу долю Луїзи Кларк. А з іншого боку, мені здалось що автор, написавши "Після тебе", хоче побільше витягти грошей із аудиторії та нажитися на популярності першої частини трилогії. Події та сюжетні повороти притягнуті за вуха, відбувається якась Санта-Барбара, і від основної теми уже відійшли далеко та надовго. Але, попри всі ці мінуси, книга цілком собі цікава та не погана. Написана гарною мовою, читається легко та чудово підійде для тих вечорів, коли хочеться розслабитися та відпочити. Ніяких сюжетних дір та нелогічних ситуацій я не помітила. Тож, книгу варто прочитати як логічне продовження першої частини, проте не варто покладати на неї великих надій.

Продовження роману "До зустрічі з тобою", який просто не залишає майбутнім нікого, хто його прочитав. Роман "Після тебе" не менш вражає, оскільки відкриваються нові і нові дивовижні пригоди, в яких доводиться заплутатись головній героїні Луїзі Кларк. Вона все ще сумує за Віллом та живе так, як того велів та хотів саме він, вона намагається жити інакше, вносити яскраві фарби та моменти у своє життя, знаходить своє кохання, яке всерівно ніколи не перекриє почуттів до Вілла Трейнора... Перед головною героїнею поставлені нелегкі іспити та завдання, розв'язка яких залежить тільки від неї та її світлого розуму. Ніхто б і подумати не міг, що Лу Кларк будуть спіткати такі пригоди та серйозні проблеми, які покладені на її плечі, адже вона ніколи не була зграбною та гарної вдачі... Тим не менш, роман "Після тебе" є захопливим продовженням першої його частини "До зустрічі з тобою" і однозначно гідний Вашої уваги. Не забудьте звернути увагу на третю, заключну частину роману "Та сама я", який є логічним завершенням важкої долі Луїзи Кларк.

Роман «После тебя» интересный, но намного уступает первой части «До встречи с тобой». Если первый роман не просто трогает до слез, а рвет душу в клочья, то здесь очень мало событий, диалогов, поступков, которые запоминаются. Для меня этот роман стал проходящим. Я прочитала его, чтобы узнать, какой стала жизнь Луизы Кларк после того, как не стало Уилла. Несмотря на то, что девушка была самим воплощением жизнерадостности, она даже спустя время не может прийти в себя после прощания с Уиллом. Но она не опускает руки, а старается привести свою жизнь в норму, пусть у неё это получается не так уж и легко, но целеустремленность и напористость Луизы заслуживает уважения. В этом романе мы вновь встречаем полюбившихся героев, а также знакомимся с новыми. Джоджо Мойес хорошо удаются сентиментальные романы, и этот не является исключением, но, на мой взгляд, он сильно уступает первой части. Мне он показался чересчур ровным, хотя и в нем есть несколько забавных моментов, а также сюжетные линии, которые заставят читателя немного поволноваться. Есть еще и продолжение истории о Луизе Кларк. Мне кажется, что Джоджо Мойес уже пора остановиться, так как эти романы кажутся блеклыми на фоне первой истории. Но, если вы любите творчество автора, советую прочитать и этот роман. Ведь он заставляет нас плакать и смеяться, учиться на чужих ошибках, любить жизнь и верить в лучшее.