Поезія не повинна лежати на полиці. Вона жива й пронизує світ, здебільшого не висловлена. Хоч для неї мало місця в  прозі днів. Хоч є  місця й  ситуації, де  навіть слово «поезія» може викликати хіба що  злість. Та  побачити її не складно, достатньо поглянути.

Ця паперова річ містить все, чому вдалось надати форму з побаченого за сім років.

Нехай слугує нагадуванням про те, у що іноді складно повірити (пишу це речення під звук вибухів та іронічно посміхаюсь) — поезія всюди.