Книга поезій Володимира Шовкошитного «Підіймаю переліг» безумовно яскраво нагадає поціновувачам поезії про різні етапи сорокарічного творчого шляху непересічного і самобутнього майстра слова, який самостійно торував свій шлях і в літературі, і в житті, керуючись власним розумінням обов'язку перед Богом і Україною та власним відчуттям прекрасного. Його вірші звучали на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на всіх Майданах і барикадах боротьби за незалежність, його пісні кликали до волі й зігрівали душі зневіреним, його слова освідчувалися в коханні. Він і сьогодні підіймає переліг, бо «... слово сіяти хотів/Та – й не орали».