Під скляним ковпаком
Паперова книга | Код товару 839809
Yakaboo 4.6/5
Автор
Сильвія Плат
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Ольга Любарська
Кількість сторінок
360
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
145x200 мм

Усе про книжку Під скляним ковпаком

«Під скляним ковпаком» — єдиний роман американської письменниці Сильвії Плат (1932–1963), знаної насамперед як поетка. У романі, значною мірою автобіографічному, описано досвід молодої жінки, яка намагається подолати великий депресивний розлад (так фахівці ретроспективно класифікують її захворювання). Книжка побачила світ 1963 року, через десять років по часі дії та за кілька тижнів до самогубства Плат. Українською роман видано вперше.
Характеристики
Автор
Сильвія Плат
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Ольга Любарська
Кількість сторінок
360
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
145x200 мм
Рецензії
  •  
    ,,Під скляним ковпаком" 71% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Під скляним ковпаком" - перший та єдиний роман американської поетеси та письменниці Сильвії Плат, який вперше побачив світ ще у 1963-му у Великобританії, причому авторка тоді приховала свої справжні ім'я та прізвище за псевдонімом. Тодішня критика доволі холодно оцінила твір. Можливо, саме це й стало однією з причин самогубства Сильвії, яка страждала від важкої форми депресії. У 1982-му році Плат посмертно нагородили Пулітцерівською премією за ,,Збірку віршів", яка є прекрасним зразком так званої ,,сповідальної" поезії.

    Події ,,Під скляним ковпаком" стосуються 1950-х років. Нью-Йорк. Молода талановита студентка Естер Ґрінвуд влаштовується на стажування у модний жіночий журнал. Вона плекає мрію стати великою письменницею. Та поступово дівчина зіштовхується з усвідомленням глибокої прірви між очікуваннями та реальністю, замикається у собі та починає потерпати від депресії. Їй видається, що вона знаходиться під своєрідним скляним ковпаком, крізь який хоч усе бачить, та нічого не чує та не відчуває. Ще вона порівнює себе з квіткою, яка от-от зламається, в'яне під ковпаком, втрачаючи жагу до життя...

    Наше українське видання мені дуже і дуже сподобалося! Прекрасний переклад Ольги Любарської оформлено у розкішне видання, над художнім оформленням якого потрудилась Анастасія Стефурак. Витонченість та ніжність, жіночність та атмосферність зачаровують, починаючи з обкладинки книжки, на якій можна відчути текстуру ковпака, під яким відчуває себе головна героїня. Понад 20 ілюстрацій виконано у тендітній сіро-біло-рожевій гамі, де-не-де з яскраво-малиновими елементами та чорним розворотом, який символізує апогей емоційного страждання Естер. Глибокий символізм відчувається у кожному малюнку, наприклад, дуже часто зустрічається овальна форма ковпака. Художниця невипадково в якості акцентуючого кольору обрала саме рожевий: це був найпопулярніший відтінок серед молоді 50-х років.

    ,,Під скляним ковпаком" - непересічний твір. Напівавтобіографічний. Напрочуд атмосферний та глибокий. Стилістично, це лінійна оповідь, що ведеться від першої особи. Його прочитання залишає після себе чимало роздумів, зокрема, вкотре спонукаючи задуматися над цінністю кожної людини та її душевних поривань.
  •  
    Оформлення мене зачарувало! 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Під скляним ковпаком » Сільвія Плат.
    Так, дійсно. Одразу впадає у око ніжна, мила та просто чудова обкладинка і в цілому все оформлення. Окремо дякую ілюстраторам. Це справді - вау!
    Але от сюжет? Щось тут пішло не так.
    Книга не просто розповідає історію - це автобіографічний роман, де авторка описує історію жінки, яка намагається впоратися з депресією. Книгу перевидало видання Старого Лева, оскільки сам роман написаний ще у далекому 1963 році, а через десять років по часі дії та за кілька тижнів до самогубства Плат.
    Українською роман видано вперше. Як на мене - видання ідеальне! Які малюнки, оформлення, колір - все чудове.
    Крім роману. Ну от справді, мені він не по душі. Так твір глибокий, емоційних та атмосферний. Ведеться від першої особи. Звісно, хто б його не читав, ви будете у роздумах, і точно замислитесь про цінність життя. Бо піднімає тему глибокої депресії, печалі і врешті-решт самогубства. Важко було зрозуміти мотиви Сільвії Плат. Гадаю, я їх так і остаточно не осягнула. Ну, це лише моя думка. Буде цікаво почути вашу. А я ліпше, іду почитаю щось веселе.
Купити - Під скляним ковпаком
Під скляним ковпаком
200 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Під скляним ковпаком

  •  
    ,,Під скляним ковпаком" 71% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Під скляним ковпаком" - перший та єдиний роман американської поетеси та письменниці Сильвії Плат, який вперше побачив світ ще у 1963-му у Великобританії, причому авторка тоді приховала свої справжні ім'я та прізвище за псевдонімом. Тодішня критика доволі холодно оцінила твір. Можливо, саме це й стало однією з причин самогубства Сильвії, яка страждала від важкої форми депресії. У 1982-му році Плат посмертно нагородили Пулітцерівською премією за ,,Збірку віршів", яка є прекрасним зразком так званої ,,сповідальної" поезії.

    Події ,,Під скляним ковпаком" стосуються 1950-х років. Нью-Йорк. Молода талановита студентка Естер Ґрінвуд влаштовується на стажування у модний жіночий журнал. Вона плекає мрію стати великою письменницею. Та поступово дівчина зіштовхується з усвідомленням глибокої прірви між очікуваннями та реальністю, замикається у собі та починає потерпати від депресії. Їй видається, що вона знаходиться під своєрідним скляним ковпаком, крізь який хоч усе бачить, та нічого не чує та не відчуває. Ще вона порівнює себе з квіткою, яка от-от зламається, в'яне під ковпаком, втрачаючи жагу до життя...

    Наше українське видання мені дуже і дуже сподобалося! Прекрасний переклад Ольги Любарської оформлено у розкішне видання, над художнім оформленням якого потрудилась Анастасія Стефурак. Витонченість та ніжність, жіночність та атмосферність зачаровують, починаючи з обкладинки книжки, на якій можна відчути текстуру ковпака, під яким відчуває себе головна героїня. Понад 20 ілюстрацій виконано у тендітній сіро-біло-рожевій гамі, де-не-де з яскраво-малиновими елементами та чорним розворотом, який символізує апогей емоційного страждання Естер. Глибокий символізм відчувається у кожному малюнку, наприклад, дуже часто зустрічається овальна форма ковпака. Художниця невипадково в якості акцентуючого кольору обрала саме рожевий: це був найпопулярніший відтінок серед молоді 50-х років.

    ,,Під скляним ковпаком" - непересічний твір. Напівавтобіографічний. Напрочуд атмосферний та глибокий. Стилістично, це лінійна оповідь, що ведеться від першої особи. Його прочитання залишає після себе чимало роздумів, зокрема, вкотре спонукаючи задуматися над цінністю кожної людини та її душевних поривань.
  •  
    Оформлення мене зачарувало! 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Під скляним ковпаком » Сільвія Плат.
    Так, дійсно. Одразу впадає у око ніжна, мила та просто чудова обкладинка і в цілому все оформлення. Окремо дякую ілюстраторам. Це справді - вау!
    Але от сюжет? Щось тут пішло не так.
    Книга не просто розповідає історію - це автобіографічний роман, де авторка описує історію жінки, яка намагається впоратися з депресією. Книгу перевидало видання Старого Лева, оскільки сам роман написаний ще у далекому 1963 році, а через десять років по часі дії та за кілька тижнів до самогубства Плат.
    Українською роман видано вперше. Як на мене - видання ідеальне! Які малюнки, оформлення, колір - все чудове.
    Крім роману. Ну от справді, мені він не по душі. Так твір глибокий, емоційних та атмосферний. Ведеться від першої особи. Звісно, хто б його не читав, ви будете у роздумах, і точно замислитесь про цінність життя. Бо піднімає тему глибокої депресії, печалі і врешті-решт самогубства. Важко було зрозуміти мотиви Сільвії Плат. Гадаю, я їх так і остаточно не осягнула. Ну, це лише моя думка. Буде цікаво почути вашу. А я ліпше, іду почитаю щось веселе.
  •  
    блискучий переклад Ольги Любарської 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чомусь усі рецензент(к)и пишуть за кльову обкладинку та художнє оформлення видання, а про якість українського перекладу книги, який зробила київська перекладачка Ольга Любарська, – анічичирк. Дуже прикро це й сумно, адже будь-яка книга – передусім текст, а не художнє оформлення, яке є вторинним.

    На мою думку, пані Любарська блискуче впоралася з переданням похмурої атмосфери повоєнних Штатів, де жінки з творчими амбіціями (зрештою, жінки з будь-якими амбіціями, які виходили за межі народження дітей та підтримання родинного затишку) були предметом глузування. Зважте на те, що описувані в книзі події відбуваються за півстоліття до me too movement та, власне, дуже добре унаочнюють, чому це рух виник як явище, хоча й з таким запізненням. Мені здається, що книгу Плат можна читати одночасно з переглядом серіалу Mad Men, події якого відбуваються в ту саму епоху. На мій розсуд, атмосфери роману та цього серіалу перегукуються.

    Після прочитання українського перекладу в мене не виникло бажання читати роман в ориґіналі, хоча англійською я вільно володію. На жаль, таке я можу сказати не за всі переклади художньої літератури українською мовою.

    Велика подяка перекладачці за пророблену роботу!

  •  
    Женская версия "Над пропастью во ржи" 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    А вы покупаете книги исключительно из-за обложки?
    Я –нет. Даже вот так : ОДНОЗНАЧНО НЕТ.
    Но с Сильвией Плат случился сбой в системе. Просто, вы только посмотрите на эти иллюстрации, если б так оформили телефонный справочник – я б и его купила! Да если так оформили 50 ОС я их тоже купила бы! И как я рада, что такое красивое оформление сделали именно для Сильвии Плат, ибо читать вышеперечисленное было б совсем печально.
    Хватит о эстетическом удовольствии просто смотреть на эту книгу ( ВСЛ – вы лучшие) и давайте о романе.
    Плат - известная американская поэтесса и за свою жизнь написала лишь один автобиографичный роман. Главной темой которого стала ее попытка совершить суицид. В него вылились волнующие темы депрессии, внутреннего одиночества и потерянности. Помимо внутренней борьбы ярко описано общество 1950-х, с их помешательством на идеальности, особенно когда за фасадом скрывается гниль.
    Главная героиня в какой-то момент перестает чувствовать себя живой и это страшно. Сложно представить насколько сложно жить человеку с клинической депрессией. Ее не устраивает быть женой-умничкой и нереализованной личностью. Проблема в том, что она запутывается в себе и в своих желаниях.
    И к концу книги этот стеклянный колпак безысходности накрывает и читателя.
    Автор дает нам своеобразный хеппи энд, но зная, чем закончилась жизнь самой Плат, понимаем, что проблеск надежды гаснет.
  •  
    Раджу! 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Сильвія Плат "Під скляним ковпаком"
    Ніколи не думала, що рожевий, білий, чорний та сірий кольори можуть так образно, насичено й влучно передати суть слова. Саме ця палітра використана Анастасією Стефурак для художнього оформлення книги. І ось це поєднання ілюстрації із текстом є просто вибуховим!
    Знаєте, книг повернула мене в юність. Не знаю, це лише в мене було чи притаманно усім молодим романтичним особам жіночої статі, але саме в той період я була великою максималісткою, мені давалося, що самогубство-це так вишукано, а зійти з розуму-це прояв найбільшого і найправдивішого переживання. Тепер я виросла, чи знизила планку, чи порозумнішала і так не вважаю. Тож книга "Під скляним ковпаком" стала своєрідним запізнілим розтином власне моїх думок років 25 тому. Тож сьогодні я можу інакше трохи оцінити свою юність, людей, які мене оточували в той час, та свої переживання. І це круто! Бо я раптом зрозуміла, що не все було так зле, як здавалося тоді й інколи навіть сьогодні. Бо раптом виявилося, що є чимало людей, яким варто подякувати за підтримку та любов. А ще пораділа власному внутрішньому стержню, який таки був стержнем, а не тоненькою бадилинкою в полі.
    Знаєте, у мене було постійним бажання приголубити Естер. От взяти її, мов пташку, і захищати від вітру, негоди, голодних котів... Чи як малу дитину вести за руку, чи підштовхувати ззаду велосипед, щоб поїхала врешті сама.
    Здається, беззахисність - ось основна причина усього того, що відбувається з дівчиною.
    Тож бережіть своїх любих рідних людей!



  •  
    Наче жива, але в той же час і мертва 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вперше побачила цю книгу в книгарні і не змогла пройти повз, адже так зачепила ніжна обкладинка. Стала гортати сторінки і не могла відірватись, бо ілюстрації зачаровували. Та й взагалі, приємніше читати книгу з ілюстраціями, навіть дорослу, а ніж просто суцільний текст.
    "Під скляним ковпаком" унікальна для мене книга. Бо щось мені не пригадується, щоб ще якийсь автор, через два тижні після виходу друком своєї історії покінчив життя самогубством.
    Мабуть багато хто не зрозуміють цю розповідь, бо письменниця в ній описувала частину свого життя перебуваючи в глибокій депресії. А цей стан може зрозуміти лише той, хто в ньому знаходився. Цілком можливо, що книга може здатись дурницею, бо не дуже віриться, що маючи двох дітей, можна таки хотіти померти , а не жити далі. Але на жаль, так буває. До всього виникає апатія, нічого не хочеться і ніщо не тішить.
    Письменницю засуджувати я не буду. Я її зрозуміла. Бо ж з депресії не можна вибратись самотужки. А якщо і є кому допомогти зі сторони, то ще потрібно мати бажання цю допомогу прийняти. А коли все байдуже, то і до тієї допомоги також байдуже.
  •  
    На депресію не можна не зважати 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Єдиний роман поетеси Сильвії Плат частково базується на подіях з її власної біографії, а тому підкорює читача своєю чесністю. Я знала, що це книга про дівчину, яка страждає на депресію, тому довго не наближалася до неї, - боялася, щоб цей песимістичний і похмурий настрій раптом не передався й мені, особливо тоді, коли я потребувала чогось легкого і світлого. Так, на щастя, не сталося, скоріше навпаки - я отримала справжнє задоволення від знайомства із цією до болю чесною історією.

    Уже по прочитанні роману я взялася читати біографію Сильвії Плат і була вражена тим, наскільки її доля нагадувала долю героїні "Під скляним ковпаком" і який трагічний фінал спіткав цю безперечно талановиту поетесу і письменницю.

    Головна героїня Естер намагається слідувати вимогам, які висувало тогочасне суспільство до молодої жінки; намагається знайти себе, догодити матері, бути достатньо хорошою, красивою, успішною, але все складається якось не так і її душу поступово заповнює порожнеча. Депресія. Хвороба, яку мало хто й сьогодні сприймає всерйоз, що вже й казати про 60-ті роки минулого століття.

    Попри те, що ця історія доволі трагічна, авторка оповідає її якось дуже легко і просто, я б навіть сказала буденно, просто ніби констатуючи усе, що відбувається з нею. Я очікувала якогось надмірного драматизму, всепоглинаючої туги і непозбувної бентеги, але в романі цього немає. Мабуть, цим депресія й небезпечна - людина ніби продовжує жити, посміхатися, робити свою роботу, і саме тому її дуже важливо вчасно розгледіти.

    Ця книга дуже просто говорить про складне, саме тому вона важлива і потрібна. Буду перечитувати, і, скоріш за все, не один раз.
  •  
    Думки, що не дають спокою 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вітаю, шановне панство!
    Сьогодні закінчила читати «Під скляним куполом». Не можу сказати, що я в захваті від книги. Я знала біографію Сільвії Плат і читала відгуки на цю книгу. Вони були в більшості замислу ваті, що і зацікавило, змусило мене купити цю книгу і скласти свою думку про неї. Від смутку прочитаного пече під ложечкою. Я б сказала саме так. Бо коли ти по той бік безумства, інакше депресії, описану в цій книзі, не назвеш. Що ж відбулось з головною героїнею, що вона потрапила до психіатричної клініки. Очікування. Так. Невиправдані очікування, які на нас накладають батьки, друзі, знайомі, кохані, колеги, викладачі.... Людина є соціальною істотою. Її основна потреба - це спілкування. Але кожна людина під час спілкування чи взаємин бачить вас по своєму. Це не завжди є вашим віддзеркаленням. І коли людина зустрічається з десятками себе в обличчі інших, то можна розгубитися.
    Крім того над жінкою в суспільстві висить дамокловим мечем - кіндер, кірхен, куххен. Та і цей світ чи то суспільство, створений за чоловічими законами. Жінці важко відчувати себе вільною від всього цього бруду. А треба!!! Треба скинути з себе думки чужих людей, що змушують страждати. Сказати собі - Ні стражданням. І жити своїм життям. Чого власне і прагне головна героїня, на мою думку. Та може я помиляюсь) Тож читайте «Під скляним ковпаком» та висловлюйте свою думку
    Далі буде;)
  •  
    Депресія не має обличчя 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Під скляним ковпаком" - напівавтобіографічний роман Сильвії Плат, в якому авторка відверто та без прикрас розповідає про епізод зі своєї юності. Головною героїнею є Естер Грінвуд, яка, здавалося б, має жити й радіти життю. Найкраща студентка на своєму курсі, молода, але перспективна письменниця, проходить стажування з одному з модних нью-йоркських журналів, отримує подарунки та постійно знайомиться з новими людьми...
    Про таких говорять: "Великому кораблю - велике плавання". Але вже з перших сторінок стає зрозуміло, що з Естер Грінвуд щось не так. Найщасливіші дні її життя обертаються чередою втрачених можливостей, прокрастинації, самокопання, розпачем та зрештою спробою самогубства.
    Не впевнена, що купила б цю книгу, якби знала біографію Сильвії Плат. Але обкладинка та ілюстрації настільки привернули мою увагу, що я отямилась вже після того, як вийшла з книгарні. Що ж, "Видавництво Старого Лева" знає, як привернути увагу читачів. Щодо самої книги, то її читання було надзвичайно болісним. Безнадія, з якою головна героїня описує свої почуття, накриває з головою та довго не відпускає.
    Можна звичайно критикувати героїню за начебто надумані проблеми, можна - співчувати їй, бо в американському суспільстві 1950-х рр. жінкам було дуже складно реалізувати себе ще десь, крім кухні чи виховання дітей. Я ж пропоную зробити спробу зрозуміти Естер Грінвуд та вкотре замислитися над цінністю людського життя. Якщо вам досі здається, що людина в депресії цілими днями лежить на дивані, їсть морозиво та дивиться серіали, ви помиляєтеся. Людина в депресії задихається під своїм скляним ковпаком...
  •  
    Я в захваті! Я дуже розчарована! 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про книгу Сильвії Платт я мріяла з часу анонсування її виходу. І як не мріяти? Чудове видавництво, прекрасний перекладач, неймовірні ілюстрації… Не могла дочекатися, коли ж нарешті придбаю цю книгу.
    Дочекалася. Придбала. Прочитала. Від прочитаного не можу відійти кілька місяців, тому пишу відгук аж тепер…
    З моменту прочитання мучить єдине нав’язливе питання: НАВІЩО???
    Навіщо цю книгу писали? Навіщо її видавали? Навіщо витрачали сили та кошти на таке? Навіщо її рекламували як «ах-яку-гарну-книгу», коли вона не варта не тільки тих грошей, які я за неї віддала, а навіть згадки про неї не варта?
    Спочатку напишу кілька слів про хороше. Плюси є. І це великі плюси! 1-й – видавництво. Книгу випустило ВСЛ – Видавництво Старого Лева, одне з найкращих видавництв України. 2-й – якість друку та якість видання. Книга на вигляд просто шикарна! Її приємно взяти до рук. На неї приємно просто дивитися. Вона має чудові сторінки, якісний папір, тверду обкладинку, красиві ілюстрації… ця книга має все, що потрібно дійсно якісному виданню. 3-й плюс – гарний переклад. Ольга Любарська постаралася на славу, переклад якісний, літературний, читається легко і ненапряжно. 4-й плюс – ілюстрації. Цей плюс можна поставити першим, бо малюнки у книзі дійсно зачаровують. Художниця Стефурак Анастасія дуже ніжно і витончено змалювала молоду героїню твору та все, чим вона живе. Дякую ілюстратору за естетичну насолоду від її малюнків. Хоча подекуди у книзі ці малюнки не співпадали з текстом на тих сторінках, де їх розміщували.
    Тепер велика бочка дьогтю.
    Зміст книги.
    Це – посібник для самогубці. Увесь роман героїня тільки те й робить, що так чи інакше намагається скоїти самогубство. Так, у дівчини психологічні проблеми. Так, у неї ДУЖЕ великі внутрішні переживання, глибока депресія, творча криза та інші негаразди. Але змальовування у яскравих (точніше – у похмурих) фарбах безкінечних спроб накласти на себе руки – це вже занадто… Ото була Сильвія Плат американською поеткою – ну й була б собі… Чого пертися у прозаїки? Навіщо вчити читачів (молодих екзальтованих дівчат) усіх способів самогубства??? Я маю цю книгу у своїй бібліотеці, я прочитала її всю (деякі місця перечитувала двічі-тричі), але я не можу дати цей твір до рук своїй 18-річній доньці. І нікому не раджу читати цю книгу в період душевних переживань. Бо вона кожною сторінкою кричить до читачів: «Піди викинься з даху багатоповерхівки!», «Піди втопися бодай у калюжі, а краще – в морі!», «Випий усі ліки, які є вдома, отруїся мишачою отрутою, нажерися мухоморів!» У мене самої теж дуже важке життя. І страшні депресії. Я навіть намагалася скоїти гріх – самогубство. Але я нікого б не наважилася закликати до цього зі сторінок своєї книги. І навіть описувати свої недолугі спроби звести рахунки з життям теж не стала б. А Сильвія Плат зробила це. А ВСЛ навіщось надрукували цю дивну книгу, прекрасну і жахливу водночас.
    Я ставлю 4 зірочки за цей твір. Мала би поставити одну, але є в моїй рецензії є чотири плюси, от вони і заробили ті зірочки. А сам роман – велике розчарування. Моє найбільше літературне розчарування цього року.
  •  
    суперечливі думки
    Вже минуло близько місяця з часу прочитання, а книга і досі викликає у мене суперечливі думки і відчуття.
    З прекрасного, це неймовірне оформлення книги. Витончений контраст чорно-рожевих кольорів, цікаві та якісні ілюстрації, які однак, не завжди підходять тим моментам книги, де вони розміщені. Беручи книгу до рук, ви буквально відчуваєте цей прозорий "скляний" ковпак, що завис над героїнею. Майстерна робота Видавництва Старого Лева.

    Я неодноразово наштовхувалася на твір Сильвії Плат в різних оглядах і рекомендація, проте вирішальною стала згадка авторки та її книги у роботі Гевіна Френсіса "Дивовижні пригоди всередині тіла". Гевін наводить приклад "Під скляним ковпаком" як твору, у якому описується мода лікувати розлади методом електроконвульсивної терапії. Цей метод може бути як жахливим, коли його застосовує черствий лікар, такі і трансцедентальним, коли медик більш турботливий.

    Однак, для мене особисто, книга не виправдала навіть тих мінімальних очікувань щодо думок/відчуттів/вражень героїні в процесі лікування електроконвульсивною терапією, на які я розраховувала, залишивши лиш післясмак втраченого часу.
    У творі головна героїня Естер Грінвуд побіжно описує моду і життя Нью-Йорка 50-х років. Основна увага все ж зосередження на її переживаннях, відсутності будь-яких інших бажань, крім як покінчити з собою. Наскрізною лінією через весь твір також проходить тема очікувань, очікувань батьків, якими мають бути їх діти, очікування оточення і загальні суспільні. Виправдані вони чи ні залежить лише від самої людини, однак завжди зависають тягарем. Глибока тема для думок і обговорень.
    Я вірю в те, що кожна книга має свого читача. Можливо, вона буде близькою і відгукнеться тим, хто пережив щось подібне в минулому. Але вона дійсно не моя.

    Ну і наостанок, фраза, яка мене щиро посміхнула: немає кращого способу з кимось подружитися, як разом проблюватися. Думаю, що буде знайома багатьом:)
  •  
    Депресія як вона є
    Мені здається, це дуже важлива книга, тому що це ... портрет. Він на стільки точний, що це лякає, проте не зовнішній, а внутрішній. Портрет дівчини, у якої здається все добре - для оточуючих, але жити і бути неможливо - для неї самої. У неї є премія-відрядження в модний журнал, бойфренд, лекції в університеті, мати що любить її – проте у всьому рано чи пізно виявляється хвороблива червоточина, і в цей же час стратять на електричному стільці молодого подружжя, які чи то були шпигунами, то чи ні..

    Взагалі в останні кілька років дуже популярною стала тема про депресії та інших психічних розладів. Щороку виходить купа книг, фільмів та серіалів, а споживачі, плотолюбно клацаючи зубами, жадають хліба та видовищ. В цьому є щось збочене і огидне в бажанні і необхідності підглядати за чужими стражданнями, намагаючись забратися в саму середину чужої гнійної рани, що кровоточить. Здається, що люди це роблять, для того, щоб нагадати собі, що на тлі оточуючих власне життя може виглядати цілком прийнятною?

    У Естер з 60-х, де жодна з нав’язуваних їй ролей не подобається. Тонна стереотипних варіантів життів лежить у неї на плечах, не даючи ні думати, ні дихати, ні вирішити хоч щось. Тож не дивно, що спроби тріпається в цій тупий гнітючої мережі призводять виключно до депресії і усвідомленні себе нікчемністю. Мені її, якщо чесно, щиро шкода. Здається, що єдине, з чим Сільвія не впоралася в цьому романі, терапевтична частина історії і вихід з депресії. Скоріше за все, тому що сама не дожила до цієї точки і просто не в змозі була описати те, в що не вірила сама. Зате лякаючи хороша частина про лікування депресії у 60-х з безглуздою і неправильно застосовується електрошокової терапії, лоботомія і закриванням жінок в дурдомі з приводу і без.
    Страшна книга, в чомусь навіть жахлива. Але така потрібна!

    Особливо хотілося відмітити оформлення книжки й неймовірно атмосферні та пронизливі ілюстрації Анастасії Стефурак.
  •  
    Неймовірна книга
    Єдиний прозовий твір (якщо не рахувати дитячої книги «Кухня пані Вишеньки») талановитої американської поетеси Сильвії Плат «Під скляним ковпаком» - твір шокуючий. Ще більше він вражає, якщо бути в курсі біографії його авторки. А Плат закінчила життя самогубством. Це автобіографія, книга про юність Сильвії, яку вона написала років через десять через подій. Цікаво, що вперше роман вийшов не під іменем Сильвії Плат, а під псевдонімом. Це – історія молодої дівчини, як у стані депресії намагається накласти на себе руки. Книгу у Сполучених Штатах не друкували ще 10 років після офіційної прем’єри, адже проти його оприлюднення протестувала родина Плат. Книга дуже відверта і дуже незручна, залишається вона такою і досі. Цінний цей роман ще й тим, що він – про те, що може вчинити патріархальна спільнота з жінкою, яка не здатна їй опиратись. Прекрасна книга, яку просто так не порадиш кожному – тут треба бути в особливому настрої. Особисто я буду перечитувати її, впевнена, ще не один раз. Заслужені п’ять зірок.
  •  
    Драматичный, немного депрессивный роман - читать по настроению
    «Страшний сон. Для людини під скляним ковпаком, спустошеної та застиглої, ніби мертве немовля, світ як такий - уже страшний сон. Страшний сон.»
    Роман «Під скляним ковпаком» Сильвии Плат уже более 50 лет волнует читательскую аудиторию. Кто-то рассматривает его исключительно как художественную автобиографию автора, кто-то - как манифест феминизма. Кто-то найдет на страницах себя: в депрессии, раздумьях о разочаровании в мире вокруг и самоубийстве. Кто-то скажет, что книга сильная, другие - что не нашел ответов на свои вопросы. Но остаться равнодушным к тому, что описано в книге, просто невозможно.
    Эстер Гринвуд - 19-летняя девушка, которая добросовестным трудом и талантом получила возможность месяц работать в журнале мод в Нью-Йорке и жить на полном содержании. Казалось бы, чего нужно молодой девушке еще? Как оказалось, точно не этого, а вообще - неизвестно, чего именно. Так, Эстер медленно проваливается в депрессию, которой не могут утешить ни подруги, ни работа, ни перспективы. Ее жизнь летит в пропасть: попытка самоубийства, электрошоковая терапия, психиатрическая больница. Читатель так до конца и не сможет понять, удалось героини выбраться из-под стеклянного колпака, который отгородил ее от остального мира, и одновременно - сделал интересным экспонатом для исследования. Так же как и невозможно понять мотивов писательницы…
    Роман прост и понятен. Нет замысловатых повествований или крутых сюжетных оборотов. Читая, будто плывешь по тихой реке. История о столкновении с реальностью, попытках познать себя и в конце концов об осознании, что ты находишься под стеклянным колпаком и мир для тебя – сплошной дурной сон. Героиня принимает единственное подходящее для нее решение, но и тут её не оставляют в покое. Размышления Эстер, если погрузиться в них, заставляют задуматься, и не смотря на ее положение, представляются вполне здравыми. Этот автобиографический роман Сильвии Плат пересказывает отрывок её жизни. Она рассказала здесь многое о себе, в том числе и обиду на отца, и ненависть к матери. После прочтения биографии поразительным стало то, с какой искренностью она преподнесла это на бумаге. Советую, как драматичный и немного депрессивный роман. На мой взгляд, такое стоит читать по настроению.
    Что чувствовала я, пока читала книгу? Определенно еще раз поняла, что фатальность не обязательно становится следствием видимых событий. Самые отчаянные поступки часто делают люди, об экспрессивности которых трудно даже заподозрить. Горе, боль, безразличие к существованию - обычно сосуществуют с банальным явлениями. И здесь важно видеть зачатки необратимости, как в людях вокруг, так и в самих себе.
    «Під скляним ковпаком» - это тот случай, когда книгу нужно держать в руках, листать страницы, и бояться коснуться нарисованных цветов, чтобы не повредить их. Анастасия Стефурак, безусловно, выполнила свою работу «на отлично».
  •  
    Під ковпаком депресії - вид зсередини 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Сильвії Плат "Під скляним ковпаком" відноситься до сповідальної літератури. Він є напівавтобіографічним. Через головну героїню авторка описує певний період свого життя і робить це шокуюче відверто, не згладжуючи гострих кутів, відкриває весь внутрішній світ на розгляд читачеві. Тому твір важко сприймати окремо від трагічної історії життя самої письменниці та її боротьби з депресією.
    Роман дає можливість подивитися на це захворювання "ізсередини" і ніби прожити його із героїнею. Звісно таке читання не є якимсь захоплюючим, але дає розуміння, що зовнішні атрибути успішності не означають внутрішнього благополуччя, вчить уважніше ставитися до почуттів інших, до емоційних і душевних потреб оточуючих. Можливо, після читання хтось краще зрозуміє своїх близьких, а хтось - себе.

    Окремо хочу відмітити оформлення книги. Співробітники ВСЛ проявили високий професіоналізм і майстерність в роботі над нею. Сподобалась мова перекладачки: різноманітна і плинна, коли читаєш, то взагалі немає відчуття, що читаєш твір в перекладі. Художнє оформлення, обкладинка, текстура і колір сторінок, шрифт - все гармонійно передає атмосферу роману. Ілюстрації є дуже доречними і делікатними, вони образно відмічають основні віхи в сповіді авторки і чудово доповнюють зміст.
  •  
    Сильвія Плат "Під скляним ковпаком"
    Ця книга є напівавтобіографічною і саме через це її не допустили вперше до друку визнавши надто особистою. Книга була надрукована посмертно і матір Сильвії говорила про те, що книга є халтурою і карикатурою, в якій описується думка про близьких людей через призму скляного ковпака, який нависає над хворою людиною, а також була впевнена, що Сильвія хотіла написати продовження в якому описала б усе з боку здорової людини.

    Авторка дуже добре розмежувала причини, наслідки та одужання. На початку книги ми бачимо молоду 19-ти річну Естер Грінвуд, яка навчається в коледжі й завдячуючи своїм старанням потрапляє в число щасливець, які поїхали в Ньо-Йорк на стажування. Ми бачимо, як низка подій наближають головну героїню до депресії, яка потрохи забирає всі барви та емоції з життя головної героїні.

    Якщо чесно то я очікувала, що в книзі буде більше описуватися про несприйняття оточення те, що депресія це також захворювання, таке саме, як і запалення легені та інші, але цій темі було присвячено зовсім трішки уваги й лише між рядків ми могли побачити це неприйняття. Так наприклад матір Естер, була впевнена, що її донька одужає тоді коли вирішить бути здоровою.

    Час від часу я відчувала відштовхувальний ефект, коли розуміла цинічність і зверхність Естер, але коли дочитала цю книгу, то зрозуміла чим вона була спричинена.
  •  
    Спецефічна книга
    Одразу слід відмітити, що книга досить специфічна і підійде не кожному читачеві. Історія депресивна і читаючи її заганяє вас у такий же стан. Принаймні так було у мене. І осад від прочитання був не надто приємний і уж точно не позитивний. Книга на половину автобіографічна, адже описує життя самої авторки в Нью-Йорку і її неспівпадіння між очікуваннями та реальністю життя. Авторка страждала на важку форму депресії, з якої їй так і не вдалося викарапкатися і вона покінчила життя самогубством. При цьому у неї залишилися діти і чоловік, який зраджував. Стан депресії зрозуміє лише той, хто в ньому знаходився. Але самотужки побороти депресію надзвичайно важко. Тому то Сесілія Плат не маючи підтримки в своєму житті і допомоги бачила лише єдиний вихід - перестати жити. Історія дуже повчальна та глибока. Наштовхує на роздуми про цінність людського життя. І байдуже, що ти живеш в самому Нью-Йорку, адже цей пункт не робить тебе абсолютно щасливою людиною. Хочу відмітити прекрасні ілюстрації. Таку книгу приємно не лише читати але і просто розглядати малюнки.
  •  
    Скляний ковпак депресії 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Американська письменниця Сильвія Плат відома насамперед як засновниця жанру "сповідальної поезії" в англомовній літературі, проте її єдиний прозовий твір також заслуговує на увагу читачів. Напівавтобіографічний роман "Під скляним ковпаком" розповідає про епізод із життя самої Сильвії, під час якого вона здійснила кілька спроб самогубства та намагалася подолати депресивний розлад.
    Мабуть, саме тому дії головної героїні "Під скляним ковпаком" набагато простіше зрозуміти після ознайомлення з біографією авторки. Естер Грінвуд, як і її реальний прототип Сильвія Плат, втратила батька в ранньому дитинстві, мала непрості стосунки з власною матір'ю, була однією з найкращих учениць у школі, рано почала публікувати поезії, і зрештою здобула можливість пройти стажування в одному з престижних нью-йоркських журналів.
    Проте, як це часто буває, реальність далеко не завжди виправдовує очікування. В певний момент свого життя 19-річна Естер заплуталася. Стажування в журналі, модні вечірки та подарунки виявилися нездатними заповнити внутрішню пустоту. Їй здається, що можливість тікають, як вода крізь пальці. Вона хоче бути письменницею, але не впевнена, що це бажання є її власним, а не бажанням матері чи інших людей.
    "Останньою краплею", через яку головна героїня остаточно занурюється в депресію, став лист з відмовою прийняти її на письменницький курс. Як і будь-яка перфекціоністка, Естер надзвичайно болісно переживає власні невдачі. Водночас Естер зіштовхується з так званим "письменницьким блоком". Її пригнічує необхідність робити вибір, адже обрати щось одне - це насамперед означає відмовитися від чогось іншого. До того ж, у книзі дуже чітко показано обмеженість можливостей професійного та особистісного розвитку жінок в американському суспільстві 1950-х років.
    Мені здається, що такі книги, як роман "Під скляним ковпаком" Сильвії Плат, обов'язково повинні бути в шкільній програмі. Адже ця історія якнайкраще демонструє, що депресія - це не просто поганий настрій чи апатія, а серйозна психологічна проблема. А, можливо, комусь ця книга допоможе позбутися власного скляного ковпака...
  •  
    Самая красиво оформленная книга года
    "Видавництво Старого Лева" должно получить книжный Оскар за шикарное оформление романа и качественный перевод. Он гораздо приятнее читается, чем старый русский с его "горячими собаками" и прочими несуразицами. Обложка и иллюстрации - просто фантастика! Потрясающая цветовая гамма (розовый, черный и белый) и удивительно тонкие и точные сюжеты дополняют повествование и делают общий опыт прочтения максимально объёмным.

    О Сильвии Плат впервые я услышала в романе "Взрослые Игры" Терезы Тотен. Там главные героини, ученицы престижной частной школы, в одном из эпизодов должны предоставить в качестве домашнего задания разбор одного из стихотворений Плат. Затем я узнала, что поэтический дар Плат часто сравнивают с Эмили Дикинсон, и что кроме нескольких сборников стихотворений, она написала единственный роман. После я несколько раз встречала её имя в перечне величайших литературных имён 20 века. Но каково было моё удивление, когда, читая "Под стеклянным колпаком", я поняла, что практически все (даже самые мельчайшие) эпизоды, описанные в романе, имели место быть в реальной жизни Сильвии.

    Юная девушка из интеллигентной семьи, Эстер умна и уверенна в себе, она стипендиатка в Кембридже и имеет всё, о чём могут мечтать её современницы. Но в последний раз она чувствовала себя счастливой в девять лет. В её душе зияющая пустота. Она не хочет принимать навязанные обществом модели и рамки, где успешность женщины измеряется количеством детей и рецептов в кулинарной книге. Клиническая депрессия сковала бедную девушку в свои угрюмые тиски, и ни антидепрессанты, ни электрошоковая терапия в лучших традициях хоррора, практиковавшаяся в те годы в психологических лечебницах, не спасли героиню и автора от самой трагической развязки.

    Плат покончила с собой в возрасте 30 лет, не прожив и месяца после публикации "Стеклянного колпака". Она описывала свои чувства, как нахождение за стеклянной стеной от окружающего её мира и "беспомощное онемение". Я согласна со многими рецензентами, что роман может оставить горькое послевкусие и, возможно, не стоит рекомендовать его молодым девушкам. С другой стороны, он помогает понять, через что проходят люди с клинической депрессией и напоминает, что они могут жить среди нас и выглядеть совершенно нормальными. Это яд, выедающий из сердца радость и разрушающий душу. Однако на меня книга произвела прямо противоположный эффект - захотелось по сто раз в день напоминать себе о том, как я благодарна за всё, что у меня есть и радоваться от того, насколько прекрасен мир вокруг. Очень сочувствую семьям, которым пришлось столкнуться с этим недугом.
  •  
    Дуже складно
    Дана книжка стала відкриттям для мене прекрасної американської письменниці Сильвії Плат.

    Спочатку ця книжка здавалася для мене звичайною історією про молоду дівчину, яка любить літературу, але згодом історія почала переростати в дещо інше: те, що змусило мене в кінці книжки задуматися про справжні муки, які я відчувала навіть крізь рядки. Якби вона не була написана душею, навряд чи вона змогла якось зворушити. Величезну справу ще зробили ілюстрації у виконанні Стефурак Анастасії, які підсилювали ефект прози.

    Тільки справжній письменник може писати так, щоб тобі здавалося, ніби ти знаходишся саме в цьому місці, саме в цей час і відчуваєш те ж саме, що і персонаж. Але в цій книзі Естер не просто вигадана героїня - вона справді існує. В душі читача, в душі письменниці. Її страждання реальні, біль та байдужість рідної матері, яка ніяк не могла прислухатися до того, як вона себе почуває та відчуває після всього того, що з нею відбувалося.

    Якщо описати дану книгу лише одним словом, це - спустошення. Після прочитання справді почуваєшся якось інакше, тобі здається, що ти, виявляється, ще й дуже щаслива людина на цьому білому світі.

    Рекомендую прочитати для того, щоб переосмислити своє життя, та пізнати Сильвію Плат такою, яка вона є.
  •  
    «Ковпаки» суспільства
    Яка яскрава, ніжна, надихаюча обкладинка, і зовсім протилежний текст під нею. Мене книжка перш за все зацікавила і привернула увагу своїм художнім оформленням. Але дочитавши роман, розумієш, що ці милі зображення у рожевих тонах лишень компенсують депресивність та тяжкість сенсу тексту.
    Це напівавтобіографічний роман про життя самої Сильвії Плат, а також про соціальні та ментальні «скляні ковпаки», під якими перебували жінки у 50-х роках минулого століття.
    Головну героїню - Естер Грінвуд, незважаючи на захмарні можливості реалізації у свої 19 років, поступово поглинає депресія, що переростає у важку форму з подальшим лікуванням у психлікарні. Пройшовши важкий шлях лікування в деяких лікарнях, дівчина таки відчула, що її «ковпак» почав зміщуватись, даючи ковток свіжого повітря для нового життя. Переймаючись про прийняття дівчини у суспільстві після перебування у подібному закладі, родичі реагують типово:
    «Ми всі вдамо, ніби це був просто страшний сон...».
    На що Естер реагує типово для себе: «Страшний сон. Для людини під скляним ковпаком, спустошеної та застиглої, ніби мертве немовля, світ як такий - уже страшний сон».
    Але для мене залишилась інтрига: чи змогла таки Естер звільнитись від свого «ковпака»?
  •  
    Решайте сами, надо ли оно вам...
    Сначала немного про оформление. Печать качественная, листы плотные, рисунки отлично вписываются в общую атмосферу книг.
    А вот с сюжетом всё не так хорошо. Не скажу что когда-то меня интересовала эта книга, услышала о ней на волне хайпа среди подростков, кем на момент прочтения сама и была. Вот и получилось что прочитала чисто из-за любопытства: а что в ней все такого интересного нашли. Только вот в отличии от многих кому эта книга понравилась, сама я сто раз после прочтения пожалела. Мрачная книга, это однозначно, прямо чувствуешь психическую нестабильность рассказчицы, как она с каждой страницей погружается в какое-то болото. Даже ближе к финалу, где она должна бы идти на поправку, этого не чувствуется (что и подтверждает дальнейшая судьба автора). У меня книга вызвала, ко всему прочему, ещё и какое-то отвращение, причем ко всему, начиная абсолютно всех героев, и заканчивая событиями и локациями. Жутко бесила гг (соответственно как и автор), я, конечно, понимаю что то что с ней происходило, это заболевание, но все её страдания просто выводили из себя. После себя книга надолго оставила шлейф отвращения. Единственное что я считаю полезным в этой книге, это полное разрушение "романтичности" депрессии, хотя не рекомендую к прочтению всем кто младше 16. Но всё же, нельзя игнорировать тот факт что произведение могло оказаться слишком философское для такого саркастичного и хладнокровного человека как я). Так что если собираетесь читать, то терпения вам.
  •  
    «…чому мені так страшно, наче мене запихають дедалі глибше в задушливий темний мішок, звідки ніяк не вибратись»
    В Америці, Сильвія Плат, відома, як поетеса. І ця відомість, наздогнала Сильвію, вже після смерті. Вона страждала на тяжку депресію і в 1963 році, наклала на себе руки.
    В 1982 році Сильвія Плат отримала посмертно Пулітцерівську премію.
    «Під скляним куполом» це єдиний не поетичний роман авторки. Вважається, що він напівавтобіографічний.
    Роман «Під скляним куполом» - це пронизлива сповідь, дівчини, яка намагається знайти себе в цьому світі, намагається вписатися в рамки, розібратися в собі.
    В першій частині роману, описаний один з, здавалося б, найщасливіших моментів для дівчини того часу.
    Головна героїня Естер Ґрінвуд, з маленького містечка і небагатої сім'ї, але вчиться на повній стипендії, в престижному коледжі. Її запрошують в Нью Йорк, на стажування в відомий глянцевий журнал. Естер і ще 11 дівчат, живуть на повному утриманні в готелі. Їх обдаровують подарунками, запрошують на вечірки та модні покази.
    Естер намагається втягнутися в світське життя, але відчуває, що все це, не приносить їй радості так як іншим дівчатам.
    Друга частина роману, це вже боротьба Естер, з депресією і тим скляним ковпаком, який над нею навис. Після Нью Йорка, вона не може розібратись в собі, в своїх бажаннях і майбутньому, перестала спати вночі і починає відвідувати психіатра.
    Згодом їй доведеться пройти довге лікування в психіатричній лікарні, де депресію лікують шоковою терапією.
    Потужний роман, який відкриває завісу і показує, що відчуває людина в стані депресії.
    «…чому мені так страшно, наче мене запихають дедалі глибше в задушливий темний мішок, звідки ніяк не вибратись» (с)
  •  
    Депресія
    Сильвію Плат ми більше знаємо як талановиту поетесу, а її роман "Під скляним ковпаком" - єдиний її прозовий твір.
    Сильвія Плат сама тривалий час безуспішно боролася з депресією, як і головна героїня цієї книги. А також деякі події з книги частково відображають реальні події з життя авторки, тобто ми можемо вважати його напів автобіографічним.
    "Під скляним ковпаком" - історія дівчини, яка живе і працює в Нью-Йорку, спілкується з іншими людьми, зустрічається із чоловіками. Здається, у неї все добре, якби не одне "але" - вона страждає від депресії і стикається із типовим ставленням до цієї хвороби - несерйозним, ніби це якась капризна поведінка, а не недуга, здатна позбавити людину життя. Таке нерозуміння, здається, ще більш поглиблює її проблеми.
    При всьому цьому, книга читається легко. Вона дійсно легка. А я очікувала якоїсь темної, похмурої, з ненавистю до усіх підряд історії. А вона просто нормальна (добре написана, але нормальна). Так само, як і депресія - ззовні ніби все добре, але ж є ціла купа підводних каменів.
    Ну, і наостанок хотіла б похвалити оформлення - книга неймовірно красива, а ілюстрації - просто очей не відвести!
  •  
    Не моя книга
    Сильвія Плат — американська поетеса і письменниця, в якої дуже складна доля, адже авторка багато років марно лікувалась через депресію та покінчила життя самогубством.

    «Під скляним ковпаком» - єдиний роман у доробку творчості Плат, також, вважається автобіографічним, хоч і частково художньо змінений. Як на мене, то ця книга підійде не для всіх, це дуже тонке чтиво, яке потрібно відчути та зрозуміти.

    Головна героїня - молода дівчина Естер Грінвуд переїжджає тимчасово до Нью-Йорка, щоб пройти практику в модному журналі. І все наче так добре, хороший досвід, багато перспектив на світле майбутнє, красень наречений, але це все дівчину навпаки відштовхує. Вона не може прийняти це суспільство та життя, адже вважає себе зайвою. І з цього починається важкий шлях, який має пройти Естер, щоб віднайти своє місце в цьому світі.

    Мої враження щодо цього роману дуже двоякі. З одного боку, я не знаю, що таке депресія, але на мою думку це дуже страшно, коли навіть близькі люди не тримають тебе на цьому світі. І, звичайно ж, не можу засуджувати письменницю, бо просто не знаю як їй було важко. Але з другого боку, героїня книги просто відштовхувала мене своїми вчинками та думками. Те, як вона думала про інших - просто викликало відразу. Тому я навіть не хочу думати про те, що ця Естер може бути протитоп самої Сильвії Плат. Просто не моє, не йокнуло, як то кажуть.

    Але переклад та оформлення книги - це надзвичайно якісна робота, яку приємно було тримати та читати, не дивлячись, що зміст книги явно не такий.


  •  
    Тепер одна з улюблених книг
    По-перше, хочу поділитися яка я рада, що книга взагалі в мене є (стрибаю від радості, обіймаючи книгу). Вона така гарна ! Я боялася її починати читати, щоб історія не розчарувала. Адже навіщо мені гарна книга, з не цікавим змістом.

    Але книга виявилася повністю моєю. Тепер це найобожнюваніша книга моєї бібліотеки.

    Я знайшла себе років у 20 в Естер. Ту себе, якою мене ніхто крім мене не знав. Ту, до якої я, дякуючи Богу не дійшла. Але була близько, як я зараз гадаю.

    Так як роман є напівавтобіографічним, я очікувала не такої кінцівки. Але це не означає, що вона мене розчарувала. Навпаки.

    Мені здається, що Естер просто не вистачало підтримки. Вона була сама по собі, тому й замкнулася. Всі вважають самогубців слабкими людьми, а я от вважаю навпаки. Адже це ж скільки потрібно мужності і сили, щоб в один момент просто наважитися не жити більше ніколи.

    Напевно, тому що Сильвія Плат все таки довела діло до кінця і скоїла самогубство її книга така глибока і болюча. Думки, розповіді, зізнання Естер не можуть не зачепити. Все так по справжньому, не награно, що аж мурашки по шкірі. Адже розумієш, що авторка все це не вигадала, а дійсно пережила. Жах ... Одна тільки шокова терапія чого коштує.

    А для мене саме такі книги є тією шоковою терапією. Після них неймовірно хочеться жити. Щасливо, по справжньому, насолоджуючись кожною хвилиною, вилізши зі свого скляного ковпака.
  •  
    "Под стеклянным колпаком" - единственный роман американской писательницы и поэтессы Сильвии Платт. Впервые опубликованный в 1963-м году он никогда не был особенно популярным, не попадал в списки бестселлером, но очень зря. Роман полу-автобиографический, основанный на реальных событиях из жизни автора. Существует множество параллелей между сюжетом книги и борьбой автора с депрессией. Узнав, что она так с ней и не справилась, и покончила с собой через месяц после выхода романа в Великобритании, понимаешь, что возможно, эта книга - это крик души автора, последняя возможность высказаться. Только из-за этого, не читав ни аннотации, ни отзывы, я купила и прочла эту книгу.
    Эстер, юная девушка из пригорода, попадает на стажировку в известный журнал в Нью-Йорке. В отличие от многих девушек ее возраста, она не в восторге от большого города, пафоса, и ритма жизни. Этот новый опыт пугает ее, и удручает. В книге нет ни завязок, ни какой-то неожиданной развязки. Она больше похожа на поток мыслей и впечатлений, она про эмоции, про боль и про страх.
  •  
    Кожен має свій ковпак
    Легкими кроками, повільними рухами накочує безвихідь. Депресія поглинає весь простір навколо, забирає повітря, накриває скляним ковпаком...

    ⠀⠀Естер дев'ятнадцять. Вона вміє вчитися та здобувати нагороди. Вона хоче бути всіма й одразу: поеткою, редакторкою, геніальною викладачкою, олімпійською чемпіонкою, мандрівницею, та так і не обрала. Як віслюк перед двома жмутами сіна, який вмер з голоду.

    ⠀⠀Та Естер не померла, не вдалося, хоча й намагалася кілька разів. Врешті решт дівчина потрапила до психіатричної лікарні, бо не змогла обрати, бо хотіла бути собою, а мала бути кимось.

    ⠀⠀Заміжжя також не викликало захвату. Скоріше страх потонути в побуті.

    ⠀⠀Розчарування в чоловіках, в моральних нормах, в інституті сім'ї призвело до того, що Естер себе загубила. Але її знайшли, відремонтували й сказали як жити далі.

    ⠀⠀Страшно, що роман напівавтобіографічний, що сама Сильвія Плат також лишалася сам на сам з депресією. Намагалася позбавити себе життя. Розчаровувалася в житті та в людях, а в кінці не витримала.

    ⠀⠀Кожен має власний скляний ковпак, та у всіх він різного розміру.

    ⠀⠀Коли людина втрачає себе, то їй не допоможе ніхто, лише вона сама.

    На жаль, продовження роману авторка знищила, тож ми ніколи не дізнаємося, що ж сталося з Естер далі.

    Видання неймовірне, ілюстрації якнайповніше передають відчай, страх та самотність героїні.
  •  
    Підтримка важлива для кожного
    "Під скляним ковпаком" - це маленька історія короткого життя дівчини, яка хотіла досягнути вершин і бути успішною. Вона все це мала, якби мала хоч маленьку краплю підтримки і уваги до себе.
    Естер Грінвуд старанна учениця. В свої 19 років вона проходить стажування в модному журналі. В її планах стати відомою письменницею, найшвидшою спортсменко. У всьому вона хоче бути кращою і якнайбільше досягнути. Її очікування не співпадають з реальністю. Дівчина замикається в собі, в своїх роздумах і побоюваннях. Вона закриває себе під уявним скляним ковпаком. Вона уявляє себе квіткою, яку закрили колбою. Квітка поступово втрачає силу, енергію і красу.
    Депресія, яка затягує, яка змушує не бачити і не чути нічого навколо. В моїй уяві це як величезний павук, який своїм павутинням заплітає все навкруг, а потім затягує в свою пастку.
    Тривале лікування в психіатричних лікарнях не допомагає. Подружнє життя теж не приносить змін, а лише погіршує душевний стан.
    Дівчина була дуже критичною до себе і всі свої невдачі сприймала надзвичайно болісно. Шкода, що в такому стані вона не знайшла підтримки як професійної так і дружньої.
    Задоволена тим, що прочитала напівавтобіографічний роман Сильвії Плат. Роман "Під скляним ковпаком" направляє мене бути уважнішою до себе, до близьких людей і своїх думок.





  •  
    Личность.
    Роман великолепной Сильвия Плат "Під скляним ковпаком" это действительно очень сложное и невероятно эмоциональное произведение в котором главная героиня полностью передает реальное настроение автора ведь книга является единственной автобиографией Сильвии. Сюжет данного произведения нельзя назвать скучным поскольку героиня несколько раз меняет место своего прибывания и весьма тщательно описывает чувства которые постепенно становятся все более мрачными и запутанными. Несмотря на небольшое веселье в начале с каждой прочитанной строчкой читатель погружается во внутренней мир боли и болезни которая поражает разум основной героини. Настроение большинства персонажей разительно отличается от того что чувствует героиня по имени Эстер ведь множество настоящих эмоций не могут пробраться к ее сознанию из-за невидимого препятствия которое служит неким ограждением от реальности. Обложку вполне заслуженно можно назвать великолепной поскольку помимо замечательного качества издательство поработало и над впечатляющей иллюстрацией которая словно олицетворяет главную героиню и ее состояние души.
  •  
    Під скляним ковпаком
    Інколи важко передати всі свої враження від прочитаного. Особливо, коли книга проста, але саме в цьому й криється її справжня сила.

    Події роману розгортаються навколо 19-ти річної Естер - провінційної дівчини, яка страждає через депресію. Здавалося б,що в цьому такого? Що такого страшного чи особливого в депресії?

    Багато хто вважає депресію надуманим, пересічним розладом. Але насправді - це страшний ковпак, який опускається на наше життя неочікувано і безповоротно. Вийти з-під якого можна тільки за допомогою смерті.

    Роман є частковою автобіографією Сильвії Плат. І це дуже добре відчувається, адже він відрізняється щирістю і емоційністю. Вона писала про те, що знала, і що так і не змогла побороти.

    Головна героїня - непроста і близька. Вона жива ззовні, але мертва всередині. Всі її мрії й прагнення розбились об скляний ковпак, як і її душа.

    Роман має незвичну, меланхолійну атмосферу, яку неабияк передають ілюстрації Анастасії Стефурак.

    Не вірте, що це роман не для всіх. Насправді, він особливий для кожного читача. Адже проблематика книжки широка, не обмежено психічними розладами. Вона розповідає про боротьбу, силу і незалежність жінки. Про приниження і нерозуміння. Вона розповідає про безліч неправильних, банальних і простих речей. Вона складна в своїй простоті. Це і робить її особливою.
  •  
    Під скляним ковпаком депресії
    ▪Коли квітку закрити під скляним ковпаком вона зів'яне. А якщо уявити, що не рослина, а людина знаходиться під таким "скляним ковпаком", що не дає їй дихати, нормально жити, розвиватися. Проблема в тому, що цей ковпак невидимий, і оточуючі не вникаючи в суть, дають йому свій експертний висновок - божевілля.

    ▪Головна героїня твору Естер Грінвуд переживає такі емоції. Їй 19, вона молода, талановита, розумна дівчина, яка отримала можливість стажуватися в одному з найпрестижніших жіночих журналів.

    ▪ Її історія написана легко і буденно (в чому є і велика заслуга перекладачки - Ольги Любарської), а читаючи не ймеш віри, а коли власне це з нею сталося. Який момент в її житті став переломним, що призвело до такого стану?

    ▪З кожною сторінкою двері її душі привідкриваються. Там і стосунки з чоловіками, і батьки, і друзі, і власна реалізація, і особисті розчарування, і нарешті байдужість та великий депресивний розлад.

    ▪ Те, як їй "лікували депресію" просто окрема тема. І те, що творилося в її голові коли вона думала, як звести рахунки з життям. Це, було читати, найважче.

    ▪ Варто звісно ж згадати, що твір автобіографічний. Це єдиний роман американської поетеси Сильвії Плат, яка страждала на важку депресію, і на жаль, покінчила з життям, незадовго після виходу цієї книжки.

    ▪ Твір підіймає важливу тему депресії і нерозуміння оточуючих. Через думки Естер ми маємо можливість побачити зсередини, що відбувається в її душі. Адже це не лінь, не капризність і не божевілля - це хвороба, яку потрібно лікувати. Але аж ніяк не так, як це робиться в книзі.

    ▪ Хочу відмітити і неймовірне оформлення ВСЛ цієї книги. Ілюстраторка Анастасія Стефурак дуже добре постаралася, і як на мене вдало передала внутрішній стан героїні. Хоч в якийсь момент я подумала, що ті хто беруть цю книгу нічого не знаючи про неї, можуть очікувати якусь романтичну, дівчачу розповідь керуючись таким рожевим оформленням. А це далеко не так, бо тема сама по собі нелегка, і щоб її читати треба налаштуватись емоційно.

    ▪ Підсумовуючи хочу сказати, що книга написана легкою, справжньою мовою, їй віриш. Але вона не для всіх це точно. І якщо вам зараз хочеться прочитати якусь світлу, позитивну історію, то "Під скляним ковпаком" не про це. Радити не буду, бо тема специфічна і важка, але книга вартісна, бо підіймає справді важливу проблему, яку багато хто і до сьогодні не сприймає серйозно.

  •  
    "Під скляним ковпаком"
    Присутні спойлери!
    Хочу одразу зробити акцент на тому, що видавництво старого лева, зробило чарівне оформлення книги, обкладника та картинки всередині, просто надзвичайні і чарівні.
    Що до змісту, мої почуття мені не зрозумілі, книга наче б то і цікава і захоплююча, але зміст трішки стрибками пішов на мою думку. Також, не зовсім зрозуміло, звідки виникла ця депресія, лише через те, що не вдалось писати так, як би їй хотілось? Можливо, я щось опустила, можливо, така була задумка. Але тим не менш книга піднімає важливі теми і читається дуже легко, хоча і від початку вона якась була напружена. А загалом, то мені сподобалось. Розповідь йде як автобіографічний роман і мені це навіть прийшлось до душі. Події розгортаються в Америці приблизно 90-х років, головна героїня є надзвичайно обдарованою та розумною, вона щось накшталт людини, яка мріє писати, (моментами мені здавалось, що Сильвія описує тут себе в молодості). Книжка хоч і об'ємна, але я прочитала її за два дні, колись можливо її перечитаю і тоді краще зрозумію деякі моменти.
  •  
    Книга, яка варта вашої уваги
    Сильвія План - більш відома як американська поетеса, і "Під скляним ковпаком" - її єдиний прозовий твір. Ця книга, великою мірою, - автобіографічна. Мені сподобався стиль написання авторки.

    Головна героїня Естер отримує грант і приїжджає до Нью-Йорку на практику в одному з найпрестижніших жіночих журналів. Вона дуже страждає від перфекціонізму, переживає депресивні стани, і навіть кілька разів намагається вчинити самогубство. Власне, однією з причин цих депресивних станів є великі очікування Естер та хвилювання, що вона ніколи не зможе досягти таких амбіцій, як стати хорошою письменницею чи журналісткою.

    Найбільш неприємно мене вразило те, якими способами намагалися вилікувати депресію Естер. Просто жахіття. Саме ці моменти було досить важко читати.

    Книга ілюстрована, і оформлення - неймовірно гарне, чим ця книга й підкупила мене спочатку. Безперечно рекомендую для прочитання, і не тільки дівчатам. Прочитати варто, заставляє поміркувати на багато тем та подивитися на речі, що нас оточують, геть по-іншому.
  •  
    Ає ає ає
    "Німа тиша мене пригнічувала. Не німота самої тиші. Моя німота".
    Під скляним ковпаком - це книга про дівчину котра задає питання та не питає в голос, тримає все в собі, бо так легше, природніше. В неї немає потреби кричати про свої думки всім довкола, як це робить більшість незнайомцям про всі свої негаразди. Навколишні тільки можуть заздрити її досягненням, навіть в особистому житті, бо такі люди (сприймають це за досягнення).
    Головна героїня не знає ким хоче стати та саме якийсь один з варіантів вбиває під корінь інші. Кар'єра, сім'я, фах, сукня, зачинити двері, лягти, піти додому, смерть. Та все це не змовкає, а потім настає тиша, коли тобі все рівно на все. Невинність.
    Так, книжка не набита сюжетними лініями, котрі захоплюють читача. Тут про інше, і це не зрозуміють люди, котрі не стикалися з депресією. Саме такий стан головної героїні. Лицемірність людей та навіть самої героїні, як на мою думку ще більш підпалює її стан до думки про самогубство.
    Оформлення книги чудове, видно що ілюстраторка вичитала текст, оскільки зображення в символізмі вдало передає та доповнює текст. Переклад також хороший. ВСЛ впоралися із виданням книги Сильвії Плат на всі 100%.
  •  
    ПІД СКЛЯНИМ КОВПАКОМ
    "Під скляним ковпаком" - це єдиний роман американської письменниці та поетеси Сільвії Плат, який багато в чому є автобіографічним.
    Роман є трагічним. Красивим та трагічним. Хочеться окремо подякувати Анастасії Стефурак, ілюстрації якої так чудово підкреслюють емоційний стан головної героїні. Давно мені в руки не потрапляла книга, наповнена таким символізмом в ілюстраціях.
    Твір дуже атмосферний. Оповідь ведеться від першої особи, завдяки чому емоції головної героїні наче відчуваєш на собі. Її оточує бурхливе нью-йоркське життя, але сама вона потерпає від депресії, яке робить її існування нестерпним. Стає особливо лячно, коли розумієш, що роман - автобіографічний. Очікування інших згубили Естер в собі, що призвело до її занурення у найтемнішу та найпотаємнішу частину себе. Окрім того, їй, амбітній та творчій молодій жінці, тяжко протистояти сексизму в суспільстві, що дуже б'є по її емоційному здоров'ю.
    Раджу прочитати всім, адже після цієї книги починаєш чітко розуміти, як важливо слідкувати за своїм ментальним здоров'ям, та як багато проблем інших людей ми недооцінюємо.
  •  
    Реальна історія чи проста видумка?
    На перший погляд може здатися, що це звичайна проза, з простою мовою та незакінченим кінцем. Але це все тільки поверхневі судження. Ознайомившись з історією Сильвії Плат можна зрозуміти, що це – автобіографія.

    Студентка Естер Ґрінвуд влаштовується на стажування у модний жіночий журнал. У неї великі амбіції: стати великою письменницею, яка буде насолоджуватися своїм шляхом сама – без чоловіка та дітей. Проте реальне життя захотіло внести корективи і героїні прийдеться боротися з депресивним розладом, який принесе їй неочікувані наслідки.

    Книга читалася легко і в певних моментах знаходила себе в Естер Ґрінвуд. Її роздуми про життя, зраду людей, особисті проблеми та нерішучість щодо майбутнього здалися такими реальними, що важко було відрізнити дійсність від написаного. Не зустрічала аж такого відвертого тексту раніше.

    Мені сподобалося, що майже всі другорядні персонажі у книзі це реальні замасковані знайомі з життя Сильвії Плат. Це додає історії ще більшої нотки правдивості.

    Загалом рекомендую до прочитання. Красиве оформлення, цікава історія, легкий післясмак.
  •  
    Добротный роман
    «Под стеклянным колпаком» - единственный роман, написанный американской писательницей Сильвией Плат, которая вошла в литературный мир своими стихами и рассказами.

    В этом романе, основанном на его собственном прошлом, автор простирается от личных проблем и кризисов молодого студента колледжа до социальных проблем маккартизма в Америке. Этот роман Сильвии Плат демонстрирует удивительную беглость и легкость письма. Обостренная наблюдательность Плат, правильная критика и искусная художественная литература не позволяют роману стать мрачным романом о депрессии, несмотря на весь его пессимизм. Сильвия Плат, которая пытается объединить поэзию, писателя и материнство, а также является лектором в университете, постоянно меняет свои условия, несмотря на череду болезней.

    «Под стеклянным колпаком»издается в январе 1963 года. Через месяц после публикации романа известная писательница закончит свою жизнь самоубийством, ей был 31 год.

    Хочу ещё отметить шикарное оформление Книги, за что издательству «Видавництво Старого Лева» огромное спасибо; приятно и читать, и даже просто держать в руках или на полке!
  •  
    В объятиях депрессии
    "Под стеклянным куполом" очень не простой роман. Книга, начинающая как классическое и даже в чем-то вполне современное произведение (как к примеру всеми обожаемые романы Джо Джо Мойес), внезапно разворачивает свой сюжет на 180 градусов и показывает до того яркую картинку в черно-белом свете.

    История главной героини, на мой взгляд близка любой женщине, девушке. Ведь каждая из нас когда-либо чувствовала себя истощенной, глупой, недостаточно красивой, сексуальной, разносторонней и прочее. Мы видим, как внешне абсолютно нормальная и казалось бы вполне успешная молодая девушка под давлением высоких ожиданий и страха перед будущем медленно погружается в пучину. И здесь стоит отдать автору должное, в плане столь резкого описания состояния отрешения и желания покончить с собой, что читая тебе сразу становиться не по себе. Кроме того, углубление в тему домов для душевнобольных с их шоковой терапией, вызывает неприкрытый ужас.

    Книга написана достаточно грубо, а сама история оставляет после себя массу вопросов к поведению героини до и после.
 
Характеристики Під скляним ковпаком
Автор
Сильвія Плат
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Ольга Любарська
Кількість сторінок
360
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
145x200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-296-3
Вага
530 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.