Це одна з найкращих книжок, що я прочитала в цьому році. І це на 100% мій текст. Зараз я відчуваю емоційне вигорання, тому героїня та її історія відкликаються. Ця книжка важко емоційно читається, адже це автобіографічний роман письменниці, яка в 30 років скоїла суїцид. В мої юні роки мене дуже вразив метод, який вона обрала: а це снодійні + засунута голова в газову плиту. Та й досі мене це лякає. Але це лише говорить про такий відчай, таку безнадію, що для неї це був лише один вихід… Прочитав цю книгу, я відчула надію, приємний післясмак (головне не думати, як все закінчилось насправді). Вона мене вразила! Вразила глибиною, красою та актуальністю. Головна героїня 19-річна Естер. Талановита, кмітлива дівчина, яка завдяки своєму письму виграла 1 місяць стажування в модному журналі в самому Нью-Йорку. Але вона відчуває, що нічого її не радує: ні дорогі ресторани, ні вечірки, ні брендований одяг, ні сам журнал. Естер намагається вписатись в життя цього міста, але раз за разом щось іде не так. Повернувшись додому у Бостон, дівчина ще більше грузне в якусь безвихідь: проблеми з мамою, відмова з літературних курсів, нещасливі стосунки з хлопцем. Постійна втома і думки про суїцид. Починається її лікування… Для мене ця книга про суспільний тиск на жінок та його наслідки, а також про неетичні методи лікування психічних розладів. Головна героїня не хоче звичайного життя для себе. А саме класичного життя в патріархальному світі. Можливість мати дітей її лякає. Шлюб же обмежує, навіть заковує, перетворюючи жінку на функцію, а не особистість. Всі від неї чогось чекають: Бадді, що вона стане його дружиною, його батьки – що вона стане їх дочкою, її мама – що вона буде хорошою дочкою. Проте і в навчанні не все так просто. Щоб бути письменницею, поеткою чи журналісткою – ти маєш знати 5 мов, розбиратися в Джойсі та середньовічній літературі, бути найкращою, щоб отримувати стипендії. Але ж героїні лише 19 років. Чи можна в 19 знати ким ти хочеш бути? А якщо вона хоче “бути всіма одразу”? Має бути хорошою дочкою, має бути хорошою подругою, має бути хорошою дружиною/дівчиною, має бути хорошою письменницею. Має бути вдячною, доброю, розумною, вірною… А героїня “от лишень не була здатна бодай щось відчути”. І від цього “має бути” вона задихалась, зʼявилось відчуття, ніби вона під скляним ковпаком.

Глибокий і болісний роман про внутрішню боротьбу, тривогу і депресію. Авторка виразно передає стан героїні, ніби накритої невидимим ковпаком, що відгороджує її від світу. Це емоційно насичений текст, наче про минуле, але і актуальний зараз.

Під час читання "Під скляним ковпаком" американської поетеси Сильвії Плат задумуєшся про чималу кількість речей. Цей роман - єдиний прозовий твір, який письменниця написала за своє недовге життя, яке вона сама й увірвала, через що ми маємо певні підстави задумуватися над тим, скільки ж автобіографічного вона привнесла у цей твір...? Головна героїня - це дівчина на ім'я Естер Ґрінвуд, яка живе в 50-тих роках минулого століття. Вона талановита й перспективна, тому влаштовується в Нью-Йорк на стажування у модний журнал. І хоч її життя тільки-тільки починає набирати оберти - їй здається, що воно вже скінчилося. ЇЇ отруюють її власні думки й те, що їй нав'язує суспільство. Потихеньку Естер із молодої талановитої дівчини перетворюється на тендітну квітку, яка зсихається під вагою "скляного ковпака" своїх думок, котрі фактично відбирають у неї кисень... Це щемка історія про пошуки себе не тільки в сучасному житті, а й в своїх думках. Окремо хочеться похвалити конкретно це видання - чудовий переклад та фантастичної краси ілюстрації, які так метафорично відповідають змістові. Рекомендую!