Весела історія із несподівано-кумедними поворотами сюжету. Це друга казочка про пригоди двох чарівних друзів – чеберяйчиків Гоплі та Піплі. Цього разу вони вирішують спекти смачний торт-перекладенець, але в них не було для цього жодних продуктів. Тож Гопля та Піпля пішли по друзям і знайомим у надії випросити в них трошки масла, борошна, яєць, меду та фруктів. Але жоден із знайомих Гоплі та Піплі не хотів давати ці продукти просто так, а хотів, аби їх запросили на гостини до чеберяйчиків. І тим не лишалося нічого іншого, як запрошувати не лише своїх знайомих, але і їхні сім’ї. Урешті решт, коли всі потрібні інгредієнти назбиралися, Гопля і Піпля зрозуміли, що гостей в них буде дуже багато, і одного перекладення на всіх не вистачить. Що ж їм робити, аби не зіпсувати вечірку? Весела пригодницька і трохи філософська історія, де чеберяйчики поводяться і розмірковують, як маленькі діти, – і це так кумедно. І чудові яскраво-мультикові малюнки чудово доповнюють цю незвичну історію про кумедні гостини.

Бібліотекар вмовила нас з сином взяти цю книгу, так як вона дуже популярна серед читачів - початківців. Самому її було важкувато читати, тож довелось мені. Початок дуже цікавий, двоє невідомих істот, вирішили спекти пиріг, і пішли шукати інгредієнти. І бідним так, не пощастило, бо за кожен інгредієнт вони були змушені запросити на гостину, того, хто їх виручив. Мені не сподобалась, що коли вони прийшли до водяничка, вся його родина влаштувала пікнік із розпиванням пива (враження було таке ніби реклама алкогольних напоїв у дитячій книзі. Коли вони все зібрали, пішли пекти пиріг, і тут була просто шикарна вставка. Виявилось що чеберяйчики розумово відсталі:) Піпля, хотів розбудити філософа, який завис у його голові, бився головою об дерево, та все марно. Зате в плані влаштовувати сабантуй, чеберяйчики нічого так метикують. Таку гулянку із шампанським влаштували, що ледь всі розійшлись. Думаю автор, хотів показати дітям, що це нормально коли до батьків приходять гості, і всі дуріють на повну:)