Що зазвичай уявляють говорячи про Париж та Францію в цілому? Ейфелева вежа, круасани, приторні вірші про кохання ? Оспівування всього прекрасного, що не виходить з розуміння звичаєвої естетики, принаймні в евроцентричному сприйнятті. Що ж таке Париж за Бодлера і естетика його творчості? Для початку варто сказати за самого поета - Бодлер, ім'я яке ми вивчали ще за шкільною партою. Але чи можна осягнути суть і геніальність цього письменника вкладаючись у один-два уроки і маючи зазвичай вчителя який не особливо і зацікавлений в своєму предметі? Особисто мені не поталанило нормально ознайомитися з його творчістю француза, і єдине що тривалий час я знала про нього це записи його скороченої біографії та "правильне" розуміння "Альбатроса". Однак, "нова Бодлерівська ера" мого життя розпочалася з цієї книги. Однозначно це прекрасне видання, яке чарує з перших сторінок. Книга складається з короткого вступу де викладено біографічні відомості про Шарля Бодлера, власне "Паризського спліну" і есеїв Беньяміна Вальтера. Сама збірка складається з 50 прозових розповідей, які можна читати в будь-якому порядку, як вам забажається. Це потік свідомості, потік роздумів про життя в місті, смерть, художника і життя. Естетика інакшості, естетика гидкого, естетика дивного, ось що можна знайти в творчості, напевне, одного з найвідоміших декадентів у світі.

Мені ніколи не подобалася поезія. Ще в школі, коли потрібно було вивчати напам'ять вірші - це була для мене катастрофа. Однак, щойно я познайомилася на уроці зарубіжної літератури із творчістю Шарля Бодлера - моє світосприйняття щодо поезії достеменно змінилося. Цей автор перевернув моє уявлення про поезію в цілому. З дитинства нас привчають, що вірші це щось милозвучне, гарні слова, рими, які хочеться читати вголос та повторювати без упину з вуст в уста. Коротше, поезія така солодка, що аж нудить. І особисто я там нічого привабливого не знаходжу. Прочитав і забув про що читав, щойно закрив книгу. А от Бодлера ви ніколи не забудете навіть якщо читали його раз у своєму житті. Справді, його вірші настільки незвичайні, бо показують інші реалії. Багато хто не може його сприймати взагалі, бо відверто кажучи, багатьом просто огидно читати поезію Бодлера. Мене ж навпаки привабило якраз те, що поет не посоромився показати те, що до цього часу боялися показати інші. Він вказав на недоліки, людські пороки, іншу реальність. Особливо люблю його вірш "Падаль".