Автобіографічність прози Уласа Самчука дістала логічне завершення в його публіцистичних творах. Це, зокрема, уміщені в цьому виданні зібрання спогадів, репортажів, щоденникових нотаток, нарисів та есеїв, які розповідають про події Другої світової війни («П’ять по дванадцятій», 1954), життя українців у таборах для переміщених осіб («Планета Ді-Пі», 1979), українську громаду на американській землі в рамках організації Українського Народного Союзу («Слідами піонерів», 1980). Сам автор, якого називають українським Гомером ХХ століття, так характеризував своє творче кредо: «Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю».