У книзі розповідається про повстанський рух козаків і селян Гадяцького і Зінківського повітів Полтавської губернії і 1920-ті роки, який був спрямований проти московських більшовицьких окупантів, що у грудні 1919 року прийшли в Україну і намагалися реалізувати ленінську політику "военного коммунизма" — проводити в полтавських селах і хуторах масові грабунки хліба та інших продуктів, а до непокірних — червоний терор. У відповідь на це мародерство, беззаконня і свавілля піднялися козаки і селяни, на чолі яких стали члени Гадяцького повітового комітету УКП (боротьбистів) Олександр Коваль і Іван Бутко, їхні прибічники Іван Крупський, Федір Буховецький, Олексій Дмитренко та багато інших сміливих і рішучих борців за волю України.