Ернеста Гемінґвея чомусь завжди асоціюю з його повістю "Старий и море" - це мабуть тому, що ця коротенька історія про рибака Сантьяго найбільше вразила мене свого часу. Саме вразила, але я не можу сказати, що палко закохалася у творчість письменника, навпаки, з роками зрозуміла, що все те не моє, що поробиш, але серцю не накажеш любити силоміць. Любиш чи не любиш, але Ернест Гемінґвей заслуговує на повага та увагу до його книжок. Оповіді письменника іноді бувають дуже сумні, аж до сліз доводять, проте цікаві, змістовні і трохи похмурі. Багато творів Ернеста Гемінґвея вчать зі школи, це ще один привід теплим словом згадати вчителів та перечитати Хемінгуеївську класику. Тож почнемо! Серед визначних творів відмічу такі: «Прощавай, зброє!», «По кому подзвін», «Старий і море». Роман "Острови поміж течій" опублікований вже після смерті письменника не залишить байдужим. Коли про щось читаєш, то мріється потрапити туди. Острови ваблять до себе, хочеться стрибнути у моря та поплисти до них, за допомогою уяви це робиться без перешкод. Уява наче підстібує тебе рухатися далі перегортаючи сторінки наче вони весла на кораблі. Ось така нестримна читацька жага до пригод.

Благодаря Бинго от Якабу я познакомилась с книгой Эрнеста Хэммингуея "Острова в океане". Я ожидала примерно такого слога, так что быстро втянулась. В книге три раздела о разных периодах жизни главного героя. Том Хадсон - известный художник, который очень связан с морем, океаном. Первая часть - самый счастливый период жизни героя. Любимые и любящие сыновья, любимый дом и яхта, дорогие друзья. Тут показаны отношения между людьми, любовь, дружба. Но всему хорошему приходит конец.... Вторая часть - жизнь героя на Кубе во время Второй мировой войны. Он служит, вспоминает любимую семью и счастливые моменты. На мой взгляд - эта часть самая трагичная - боль от потери близких проскальзывает через всю книгу. И третья часть - о самой войне. Том Хадсон командует яхтой, которая преследует немцев. Мы видим его как командира и друга. В общем книга мне понравилась, читается не очень легко. Много имен и книга очень трагичная. После нее хочется почитать что-то веселое или фантастическое, не связанное с этим жестоким миром, в котором постоянно происходят трагедии по вине человека.

Останні роки життя Гемінґвея знаменуються написанням найкращих та найгірших його книг. Він творив так само віддано і так само щиро , але більше не бачив того важливого відголоску в серцях читачів. 'Острови поміж течій ' носять репутацію поганої книги хорошого письменника. Але для мене ця книга стала вершиною Гемівського таланту. В ній знаходиться стільки любові , відчаю і щирості , що в деяке місцях дійсно важко стримати сльози. 'Острови поміж течій ' - це історія іншого Гемінґвея - слабкого , зневіреного та наляканого. Тут немає місця пафосу , його місце зайняв страх і відчай. Герої книги дуже сильні та непрості. Деякі на перший погляд здаються зрозумілими і банальними , але це зовсім не так, адже всі вони в прямому сенсі живі, включно з головним героєм. Вони- відображення реальних людей , яке поблискує під шаром вигаданих імен і занять . Тут з'являється всі важливі для Гема люди : діти , дружини , друзі та власне сам Ернест. Також, в цій книзі письменник розкрив свою любов не тільки до близьких , але й до водної стихії: заворожуючі описи і місця , атмосфера свободи і задушливих дух смерті , що ховається серед хвиль. Море було для нього не просто натхненням. Воно й було його життям. 'Острови поміж течій ' справді вражаюча і видатна робота Ернеста. Якщо після всіх його вдалих книг , ви мрієте побачити Гема без прикрас і гонору, тоді ця історія точно створена для вас.