«Оповідач, що рівний Гомеру» — так називають сербського письменника Мілорада Павича (1929–2009). Перекладач і професор, один із представників постмодернізму в європейській літературі. Починав як поет і літературознавець, проте світову славу здобув як прозаїк. Павича вважають одним із творців так званої «нелінійної прози» — прози ІІІ тисячоліття. Його книги часто побудовані у вигляді словників, таро, енциклопедій, театру або дзеркал. Творам письменника властива простота й одночасно багатовимірність текстів, які заманюють читача в магічну гру.

«Остання любов у Царгороді» — це роман-таро. Кожен із 22 розділів, що мають назви карт Таро, є окремим оповіданням, яке дозволяє читачеві поринути у справжню містичну гру. Від того, як ляжуть карти, залежить сюжет і характер розв’язки роману. Але, зображуючи стосунки героїв, автор пропонує читачеві й самому передбачити власну долю. Треба лише розкласти карти й, керуючись їхнім тлумаченням, поданим у змісті, читати розділи роману в тому порядку, у якому вони випали. Як завжди, Павич продовжує традицію несподіваних експериментів з літературною формою. Залишаючись вірним собі, він водночас абсолютно впізнаваний і непередбачуваний.