Конечно, романы Фенимора Купера - это не документальная хроника это классический художественный миф о колонистах и коренных американцах. С другой стороны этот миф, для своего времени смелая антипропаганда, противопоставление героических художественных образов образцам желтой прессы, мол, все индейцы варвары-людоеды... Так же, на данный момент времени эта книга тоже не дает легко утверждать, что до прихода "белого человека" все индейцы жили как в Эдеме. Очевидно, что все было сложно и до и после появления иноземных захватчиков. Множество разных коренных племен имело совершенно разную культуру. И этой темы Купер касается вскользь, и тем не менее, в результате, аргумент выходит такой, что его невозможно игнорировать. Еще "Последний из могикан" - это потрясный развлекательный сюжет в стиле "сенен", (выражаясь понятным многим современным читателям языком манги). Эта книга, как добротный голливудский развлекательный фильм. Храбрая и наивная маскулинная романтика для мужчин и мальчиков всех времен.

Прочитавши, роман «Останній з могікан, або Оповідь про 1757 рік», я відкрив для себе чудовий світ індіанців та пригод колоністів Нового світу. Більш за все мені подобається молодий Натаніель Бампо, бо він менш відлюдний, ніж як його зображує Джеймс Фенімор Купер у «Піонерах, або У витоків Саскуіхани» та «Прерія». Але чому Натаніель Бампо став таким аскетом, якого ми звикли бачити його за задумом Фенімора Купера? Відповідь ми знаходимо саме у романі «Останній з могікан». У цьому роман розповідається про сурові події 1757 року – війна між французькими та англійськими колоніями. У цей конфлікт були втягнуті і наші герої – Натті Бампо, Чінгачкук та Ункас (син Чінгачкука). Кору і Еліс Мунро – доньки полковника Мунро – командуючого британського форту Форт Уільям Хенрі, були захоплені жорстокими гуронами. Врятувати їх повинні Бампо і його друзі індіанці. А у той час на форт британців нападає французький генерал Монткалм та розтрощує це укріплення вщент. Він уводить Мунро та інших полонених. А під час усіх цих подій Ункас гине. Чінгачкук дуже сумує за своїм любим сином. Засмучений разом з Натті оселяється у лісах. Приблизно там ми і знайдемо нашого Слідопита у наступному романі.