«Осінні новели» — славнозвісний цикл, тематично пов’язаний з подіями 1905 року. Ідейна зрілість Васильченка виявилась у тому, що герої його «Осінніх новел» — революціонери. Письменник показує їх моральну чистоту, відданість своїй справі. Це люди, свідомі свого суспільного призначення і своєї життєвої мети. Вони вірять, що «буде правда на землі». Однак Васильченко уникає зображення гостроконфліктних класових зіткнень, не змальовує революційного руху в його наочних проявах, він обирає вужчу, але теж, без сумніву, дуже важливу сферу людської долі — сферу інтимну, і дає відчути, як у цій сфері відлунюються бурхливі події часу.

Степан Васильченко (1878–1932) — письменник народницького спрямування, який відстоював самобутність українського мистецтва, зв’язок із національною традицією. Для творчості Васильченка притаманні поетизація національного українського характеру, посилення емоційно-оцінного начала та поглиблений психологічний аналіз.