Оповідь служниці
Паперова книга | Код товару 982958
Yakaboo 4.5/5
Автор
Маргарет Етвуд
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Олена Оксенич
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150x220 мм

Усе про книжку Оповідь служниці

Ти не маєш права читати, писати і бігати вранці. Тобі не можна працювати, володіти якою-небудь річчю і прагнути чогось. Тобі заборонено любити. Бо ти — Служниця…

У Республіці Гілеад повноцінні права мають лише Командори та їхні Дружини, у яких є право вибирати коханок для своїх чоловіків. Мета — народження дітей. До цього здатна тільки кожна сота жінка в Гілеаді. Їх, Служниць, збирають по всій країні, а потім вони проходять курс підготовки, аби бути гідними виносити дитя офіцера.

Одна зі Служниць — Джун. Колись вона мала коханого чоловіка і доньку. А тепер сенс її життя — підкорятися законам Гілеаду… Проте Джун не така, як усі. Жінка розуміє, що відбувається, вона хоче втекти і ще здатна любити…

Характеристики
Автор
Маргарет Етвуд
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Олена Оксенич
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150x220 мм
Рецензії
  •  
    Мир жестокости. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Маргарет Этвуд "Оповідь служниці" стал вновь популярен после экранизации в виде атмосферного сериала. Эта книга является антиутопией, но предупреждает и показывает читателю что вполне могло произойти и в нашей современной реальности. Сюжет развивает вечную тему жестокости над женским полом, а также имеет множество отсылок к библейской истории. Галаад это место в котором страдания, страхи и слезы женщин в лучшем случае остаются без внимания, а в худшем жестоко наказываются и тем самым оказывают такое давление на психику что подавляют любые попытки бороться или наоборот взращивают такую мощную злость и ненависть что борьба за право голоса только усиливается. Этвуд показала страшный, безжалостный и унизительный мир бесчувственного патриархата и ее литература стала пользоваться спросом ведь именно сейчас женщины наконец-то могут высказать свое личное мнение и прекратить на постоянной основе вновь становиться жертвой будучи под властью мужского пола. Обложка в жизни выглядит ненастолько пестрой что делает книгу намного привлекательнее.
  •  
    Нав‘язана реальність здається нормою. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Події роману мають місце в майбутньому. Постапокаліптична Америка. Максимально токсичне та забруднене середовище. Висока смертність. Низька народжуваність.
    Власне в такі непрості часи, формується нова влада, яка створює зовсім інші порядки. Далеко не такі до яких ми звикли.
    Звісно, на благо майбутнім поколінням.

    Вони ходять лише парами, у червоних сукнях та червоних черевичках, практично не розмовляють.
    Жінки це інструмент для процесу народження дитини.
    Здорової дитини.
    Якщо ж ні, вони сміття.

    Все наше життя це низка прийнятих рішень. У непідвладному світі, в нас завжди є вибір. Невже це свобода?
    Прочитайте «Оповідь служниці» і дайте відповідь на це питання.

    Книга залишає по собі неприємний післясмак. Свідомість відмовляється сприймати події які розгортаються в цій історії. Свідомість непідвладна повірити що це може бути реальністю. Особливо коли реальність настільки жорстока.

    Не дуже обґрунтована рецензія вийшла.
    Тому що «Оповідь служниці» це та книга про яку важко щось писати.
    З одного боку сюжет давить, з‘являється жалість, агресія та почуття безнадії.
    По суті це повна антимотивація, та мінімум життєствердності.
    Та з іншого боку, такі історії читати варто. Хоча б для того, щоб зрозуміти підтекст слова «мій».
    Моя квартира.
    Мій домашній улюбленець.
    Моя книга.
    Моє...

    Як же ж прекрасно жити саме зараз.
    Свобода.
Купити - Оповідь служниці
Оповідь служниці

Звичайна ціна: 120 грн

Спеціальна ціна: 108 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Маргарет Етвуд
Маргарет Етвуд

Маргарет Етвуд - канадська письменниця і поетеса, літературний критик, її феміністичні твори перекладені більш ніж на 20 мов. Народилася в Оттаві. У 1961 році закінчила Університет Торонто зі ступенем бакалавра англійської мови, на наступний рік отримала ступінь магістра коледжу Редкліфф. Викладала в ряді університетів Канади. Професія батька-ентомолога змушувала сім'ю Етвуд забиратися в самі б...

Детальніше

Рецензії Оповідь служниці

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Мир жестокости. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Маргарет Этвуд "Оповідь служниці" стал вновь популярен после экранизации в виде атмосферного сериала. Эта книга является антиутопией, но предупреждает и показывает читателю что вполне могло произойти и в нашей современной реальности. Сюжет развивает вечную тему жестокости над женским полом, а также имеет множество отсылок к библейской истории. Галаад это место в котором страдания, страхи и слезы женщин в лучшем случае остаются без внимания, а в худшем жестоко наказываются и тем самым оказывают такое давление на психику что подавляют любые попытки бороться или наоборот взращивают такую мощную злость и ненависть что борьба за право голоса только усиливается. Этвуд показала страшный, безжалостный и унизительный мир бесчувственного патриархата и ее литература стала пользоваться спросом ведь именно сейчас женщины наконец-то могут высказать свое личное мнение и прекратить на постоянной основе вновь становиться жертвой будучи под властью мужского пола. Обложка в жизни выглядит ненастолько пестрой что делает книгу намного привлекательнее.
  •  
    Нав‘язана реальність здається нормою. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Події роману мають місце в майбутньому. Постапокаліптична Америка. Максимально токсичне та забруднене середовище. Висока смертність. Низька народжуваність.
    Власне в такі непрості часи, формується нова влада, яка створює зовсім інші порядки. Далеко не такі до яких ми звикли.
    Звісно, на благо майбутнім поколінням.

    Вони ходять лише парами, у червоних сукнях та червоних черевичках, практично не розмовляють.
    Жінки це інструмент для процесу народження дитини.
    Здорової дитини.
    Якщо ж ні, вони сміття.

    Все наше життя це низка прийнятих рішень. У непідвладному світі, в нас завжди є вибір. Невже це свобода?
    Прочитайте «Оповідь служниці» і дайте відповідь на це питання.

    Книга залишає по собі неприємний післясмак. Свідомість відмовляється сприймати події які розгортаються в цій історії. Свідомість непідвладна повірити що це може бути реальністю. Особливо коли реальність настільки жорстока.

    Не дуже обґрунтована рецензія вийшла.
    Тому що «Оповідь служниці» це та книга про яку важко щось писати.
    З одного боку сюжет давить, з‘являється жалість, агресія та почуття безнадії.
    По суті це повна антимотивація, та мінімум життєствердності.
    Та з іншого боку, такі історії читати варто. Хоча б для того, щоб зрозуміти підтекст слова «мій».
    Моя квартира.
    Мій домашній улюбленець.
    Моя книга.
    Моє...

    Як же ж прекрасно жити саме зараз.
    Свобода.
  •  
    «Ми думали, що в нас такі проблеми. Звідки нам було знати, що ми були щасливими?»
    Що буде, коли людство в черговий раз налажає і на фоні демографічної катастрофи, до влади прийдуть релігійні фанатики.
    Таке сталося в США. Тепер це республіка Гілеад. Всі люди поділені на касти. Особливу цінність, мають жінки, які можуть народжувати. Але, якраз ця «привілегія», робить їх заручницями – служницями. Служниці змушені кочувати по різним сім’ям, щоб народити немовля, своїм бездітним і безплідним хазяївам. І це не сурогатне материнство, тому що служниці повністю позбавлені усіх прав, привілей і проявів бажань.
    «Ми тут виключно для розмноження, ми не наложниці, не гейші, не куртизанки. Навпаки, було зроблено все можливе, щоб виключити нас з цієї категорії. У нас не має бути того, що може розважати, пристрастям немає часу і місця розквітати; жодних особливих послуг ніхто не має пропонувати, любов тут не може існувати. Ми – двоногі лона, от і все. Священні посудини, ходячі кубки»
    В Гілеаді, все повністю тримається на релігійному фанатизмі. Це не зовсім християнство, але на все є своя цитата з Біблії. Всі цитати сприймаються дуже буквально, або перекручено.
    Всіх порушників – карають смертю.
    Книжка наштовхує на багато думок про життя, щастя і вміння насолоджуватися цим всім. Тому що не знаєш, що буде завтра.
    «Ми думали, що в нас такі проблеми. Звідки нам було знати, що ми були щасливими?»
  •  
    Жорстока антиутопія про світ, у якому жінки не мають перспектив
    "Оповідь служниці" Маргарет Етвуд давно вже чекала у мене на прочитання, яке я несвідомо відкладала, знаючи, що книга буде жорсткою і жорстокою. Дійсно антиутопія канадської письменниці налаштовує читача на достатньо похмурий лад, хоча написана з великим літературним хистом і тримає нас в постійній напрузі. Авторитарний пуританський уклад республіки Ґілеад, яка виникла на місці колишніх Сполучених Штатів Америки, описано через сприйняття подій молодою жінкою. В недалекому минулому вона була люблячою матір'ю і дружиною, працювала, користувалась свободами і правами вільної людини. Тепер це безправна Служниця, єдина місія якої - народити дитину для чужої родини можновладця Командора. Жорстко регламентована поведінка Служниці, її одяг і навіть ім'я: адже звуть кожну зі Служниць по прізвищу Командора-господаря і зі зміною господаря змінюється ім'я Служниці. Не тільки ця категорія жінок в Ґілеаді безправна. Інші жінки - і повії в утаємненому борделі, і хатня обслуга -Марфи, - і навіть Дружини Командорів позбавлені елементарних людських прав. Однак, і у цьому жорстокому світі є жінки, які здатні на протест.
  •  
    Тобі заборонено любити. Бо ти – Служниця…
    «Ти не маєш права читати, писати і бігати вранці. Тобі не можна працювати, володіти якою-небудь річчю і прагнути чогось. Тобі заборонено любити. Бо ти – Служниця…»
    Антиутопічний роман канадської письменниці Маргарет Етвуд вперше було видано в 1985 році. Фантастична Республіка Геліад, в котрій до влади прийшли релігіозні радикали. Головна героїня служниця Фредова повинн7а виносити дитину для висопоставленого чиновника замість його не здатної до народження дружини. Фредова зосереджена на внутрішніх переживання людини, що втрачає свободу, та її лякають зміни, котрі в суспільстві вважають «нормою». Роман читається легко (навіть не дивлячись на жахи описані в ньому) й особливо приваблюють дрібні деталі та не підвладні часу «жіночі хитрощі».
    Цікава й захоплива книга, в котрій автор розглядає теми гніту жінок, одночасно й супротиву та незламності людського духу.
    «Свобода буває різна ... Свобода для і свобода від. За часів анархії була свобода для. Тепер вам дарована свобода від. Не варто її недооцінювати.»
  •  
    Заздрість Рахіль
    Коли читаєш роман, написаний у минулому столітті, а думаєш, що йому не більше 5 років -- це вже багато чого означає. І коли розумієш, що антиутопія більше схожа на надзвичайно злий жарт про сучасні реалії... Звичайно, як і всі книжки, вона не ідеальна -- має певні погрішності в сюжеті, запитання, які залишаються без відповіді… Проте не можна заперечувати, що це -- один із романів тисячоліття.

    Проблема становлення жінки як особистості не є новою. Питання гендеру і рівності, волі кохати кого хочеш і розпоряджатися своїм тілом як ти вважаєш за потрібне, віра як зброя масового уярмлення -- також не вперше піднімається серед шановного панства. Але дана книга, перш за все, наголошує на наслідках простого виразу, так популярного у соцмережах: "Фемінізм застарів і не потрібен". Це роман пересторога до якої нам варто прислухатись уважніше, дивлячись на тенденції у політиці нашої рідної держави.

    І хоча в деяких місцях хочеться викинути твір у вікно, а головну героїню прибити, книга є одним зі скарбів літератури 20 століття. Напевно, нотки агресії до служниці відчуваєш тому що всі ми звикли бачити героїв таких романів великими революціонерами, "дух, що тіло рве до бою", так би мовити... З героїнею повстання, яка висвітлюється в першу чергу як людина, без високих ідей і простим бажанням вижити, ми також зустрічаємось у Сюзанни Коллінз ("Голодні ігри") і з героєм, який легко зраджує "своїм" ідеалам через страх -- у Джорджа Орвелла ("1984"). А можливо тому, що відчуваємо гніт Гілеаду, що немов смог, тихо просочується через мас-медіа і звичайні побутові ситуації.
  •  
    Краще ніколи не буває для всіх. Комусь завжди гірше
    Доступність та величезний вибір контрацептивів, можливість абортів, збільшення кількості гомосексуальних пар, активний рух чайлдфрі, виснаження і зменшення природних запасів, гори сміття, глобальне потепління, державні програми деяких країн по урегулювання кількості дітей на одну сім'ю, техногенні катастрофи, біологічна зброя, радіація, гербіциди, кар'єрна зайнятість жінок - все це має негативний вплив на дітонародження. Проте населення Землі все-одно продовжує стрімко зростати. А що було б, якби ситуація змінилася?
    Саме про це і задумується авторка у своєму романі-антиутопії "Оповідь служниці". Більше немає небажаних дітей! Завагітніти може лише 1 зі 100 жінок, а доносити і народити здорову дитину - ще менше. Тепер неважливо, як тебе звуть, який у тебе колір шкіри, чи є у тебе руки, ноги, очі - головне, що ти маєш здорові яєчники і матку і теоретично здатна дати потомство. "Благословенне лоно!" - ця фраза звучить тепер скрізь замість привітання. А у відповідь чується "Нехай Господь відкриє його!"
    Хто ці плідні жінки? Що їм судилося? Вони обраниці долі чи нещасні? А може і те, і те одразу... Як тоталітарні держави на прикладі вигаданого Гілеаду можуть використовувати їх?
    По мотивам цієї книги знято серіал. Перший сезон є дуже близьким за змістом до неї. Я його подивилася до прочитання, але зовсім не пошкодувала. Так мені вдалося швидше зрозуміти сюжет і одразу уловити переходи від теперішнього до минулого, від реальності до спогадів і надій.
    Ця книга змушує задуматися над своїм життям і переглянути деякі свої погляди.
    Післясмак - незавершеності. Навіть пояснення у кінці книги не дали відповіді на всі мої питання, точніше навіть породили нові. Ну що ж, чекатиму на переклад продовження...
  •  
    Оповідь служниці
    Книга "Оповідь служниці" відноситься до тих книг, про які неможливо сказати, що вона тобі сподобалась. Особисто мене не вразив ані сюжет, ані спосіб його подачі. Книга читалась повільно, розвитку подій там практично немає, головна героїня - незвично спокійна і навіть інертна. Це антиутопія, яка описує переворот в Америці, який повністю змінив життя жінок. Через погану екологію більшість населення стала безплідна. Для того, щоб вижити, молодих і здорових жінок повністю позбавили волі і права вибору. Вони живуть в сім'ях, де жінка безплідна для того, щоб народити дитину і залишити її, перейшовши до іншої сім'ї. Народити - єдиний спосіб для них зробити своє життя більш менш стерпним. Старші жінки приречені бути покоївками та кухарками в будинках Командорів. Жахливий час... Щастя не знає ніхто - ані дружини Командорів, які змушені терпіти чужу дружину, яка має завагітніти від твого чоловіка, ані жінка, яка сприймається всіма як інкубатор. Плюс це перехідний період, тож жінки пам'ятають, як вони жили раніше і гірко шкодують за тим, що не цінували свободу. Фінал - незавершений. Чула, що має бути продовження історії, але читати його в мене немає ніякого бажання.
 
Характеристики Оповідь служниці
Автор
Маргарет Етвуд
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Олена Оксенич
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150x220 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
9786171269019
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Оповідь служниці