Монографія присвячена комплексному дослідженню ономатопеїчної системи сучасної японської мови – однієї з найбагатших на звуконаслідувальну лексику мов світу. Окрім традиційної лінгвістичної проблематики, пов’язаної з питанням категоріально-синкретичної таксонімії таких слів, зокрема особливостями типології та класифікації японської ономатопеїчної лексики, в монографії детально розглянуто семасіологічний аспект цієї проблеми, з’ясовано особливості вокального й консонантного звукосимволізму, виокремлено й описано фоностилістичні функції ономатопів у японській художній літературі, встановлено ступінь використання такого роду лексичних одиниць у текстах, що належать до різних функціональних стилів мовлення, а також з позицій сучасної лінгвопрагматики розглянуто низку актуальних перекладо знавчих, лексикографічних та лінгводидактичних питань, що стосуються принципів перекладу, відбору і включення звуконаслідувальної лексики до сучасних вітчизняних підручників з японської мови, посібників, словників тощо.