Це захоплююча реальна історія Пола Мартеллі, п'ятнадцятирічного німецько-італійського хлопця, який воював у Померанії, на Східному фронті, у 1945 році у складі 33 Ваффен-гренадерської дивізії СС "Шарлеман", а згодом – як солдат французьких військ протягом трьох років (1951-1954) у районі Тонкіна, В'єтнам. Пол згадує про час, проведений на військовій тренувальній базі Зеннхайм, де він познайомився з суворою дисципліною тіла і духу: потім він повертається до 1940 року, у час німецького вторгнення у Францію, коли він був ще хлопчиком у Лотарингії, та розказує про мотиви, що спонукали його вступити до Ваффен СС. Він розповідає про захопливі і часто гумористичні витівки – свої та багатьох інших молодих солдатів у Грайфенберзі, своє перше кохання до німецької дівчини, яка допомагала біженцям, свої переживання і почуття під час боїв у Керліні, під час напруженої оборони Кольберга, під час перегрупування в Нойштреліці і після поразки Німеччини. Разом із спільником він потрапляє до замку, щоб доставити групу жінок-в'язнів табору до російського офіцера, і переховується серед ворожих солдатів, доки не втікає і не здається американцям. Після вироку, ув'язнення, втечі і військової служби в Марокко, Пола відправляють воювати на захист баз на північ від Ханоя, В'єтнам. Він пережив три роки запеклих боїв, штурмів, засідок, нічних патрулювань, пасток і смертельного ризику. Пол порівнює свою службу у Ваффен СС в останній рік війни з неефективністю французьких експедиційних сил на Далекому Сході і глибоко розчаровується у них. У свої майже 26 років він воював і програв дві війни, обидві проти комуністів – радянських і в'єтнамських. Безробітний, з розбитими на шматки ідеалами "Нової Європи", він ненадовго вступає до Французького іноземного легіону, своєї останньої надії, але врешті-решт обирає інший шлях. Це унікальні мемуари насичені подіями, розповідають історію однієї людини, яка опинилася в епіцентрі низки подій, змінивших її життя.