Цікава і несподівана історія. Дяченки вміють зробити чарівну пригоду із абсолютно нібито буденних речей. Наш світ, брудні під'їзди, сучасне життя діджея, який відповідальністю надмірною точно не страждає. І раптом у його житті з'являється дівчинка. Маленька, але дуже розумна і розважлива як на свій вік. Оця серйозність Оленки - одна з найцікавіших речей твору, своїми репліками вона не перестає дивувати і Аспірина, і читача. Взаємини між цими двома непрості, але цікаві. Особливо, коли дівчинка говорить, що Аспірин - її батько. Але це не мелодраматична історія із покинутою дитиною. Це тонке і небанальне фентезі про своє місце в світі, про силу мистецтва, про відповідальність. Місцями в історію додаються елементи жахастику, адже Оленка - не просто так собі дівчинка, і до неї приходять гості з того світу, звідки вона з'явилася. Дуже сподобався у творі образ музики. Сучасна попса на радіо і справжня інструментальна музика, яка торкається найглибших струн душі. Після прочитання "Олени і Аспірина" музика якось трохи інакше сприймається. Це не вічна історія, не класика назавжди, але це книжка за якою цікаво і приємно провести декілька годин.