#Окололітературне. Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу
Паперова книга | Код товару 936749
Yakaboo 4/5
Автор
Тетяна Трофименко
Видавництво
Vivat
Серія книг
Дозвілля
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х210 мм

Усе про книжку #Окололітературне. Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу

Літературознавство – не це нудно, це весело, цікаво й навіть небезпечно. Літературна критика має бути жива і жвава, не оглядатися на персоналії, не виважувати можливих наслідків, не вплутуватися в складну систему дружби з усіма гравцями літпроцесу й ділових стосунків із видавництвами ? це коли говориш про свої враження від тексту як-вони-є. Тому ґонзо-критикиця, вона ж улюблена критикеса Тетяна Трофименко, презентує справжній путівник у світ такого дивного сучукрліту. Це не збірка рецензій на різні видання за певний період часу в традиційному розумінні, це анатомічний атлас сучукрліту, реальний зріз сучукрліту останніх десяти років ? з основними гравцями, їхніми творами, реакцією читачів та критиків, та – що важливо – візуалізованими важливими літературознавчими поняттями. Тож перед вами не лише захопливе, сповнене тролінгу, чтиво, а й доволі пізнавальне й інформативне видання.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Тетяна Трофименко
Видавництво
Vivat
Серія книг
Дозвілля
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х210 мм
Рецензії
  •  
    Гостро і дотепно! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Тетяна Трофименко - широковідома у вузьких літературних колах критикиня з Харкова, яка не особливо церемониться з авторами.

    Що вам, як читачу, потрібно про неї знати? У неї хороше почуття гумору, гострий язик і вона безжальна. От серйозно, вона проїжджається бронепоїздом практично по всіх відомих авторах без огляду на їх нагороди та інші регалії (особливо чомусь недолюблює Марію Матіос). Тож моя порада - побачите в змісті улюбленого автора - пропустіть цю рецензію (я серйозно!).

    Про хороше. Це було влучно, дотепно і саркастично. Авторка не боїться язвити і викривати штампи. Я давно так не сміялась. А за розбір творчості Люко Дашвар готова була аплодувати стоячи (і аплодувала б, якби не їхала в трамваї). Авторка безпомилково знаходить слабкі і сильні сторони романів і доступно демонструє їх читачу.

    Знайшла парочку творів, які тепер точно прочитаю -

    Оформлення у збірки просто фантастичне. Прийдіть в книгарню, полистайте і ви вже не зможете залишити цю книжку на полиці! Оці коментарі на полях - це любофф.

    Про погане. Мабуть, моя основна помилка була в тому, що я не записувала свої враження по мірі читання книжки, бо вони сильно змінювались.
    Почну з того, що 95% рецензій в книзі негативні (певно, авторка вирішила, що шок-контент продається краще і цікавіше читати, коли книжку розпинають, а не хвалять). Але якщо на початку це смішило і змушувало кивати в знак згоди, то під кінець дратувало і зводилось до самозакоханої думки “ну коли вже, коли вже ви напишите щось, що мені сподобається! У мене ж такий вишуканий смак!”

    Друге - авторка присвячує одним і тим самим авторам по кілька рецензій, ніби-то щоб показати, як автор виріс, але по факту, щоб констатувати, що ніфіга він, панове, не виріс. Тоді навіщо, невже у нас мало авторів?

    Ну і останнє. Рецензії зосереджуються на творах 2008-09 та 2012-13 років, за кількома виключеннями. Це хоч і укрсучліт, але можна було б щось більш новіше взяти.

    Загалом книжка цікава і варта уваги, але під кінець враження трошки попсувались.
  •  
    Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу
    ,,Окололітературне" Тетяни Трофименко - це той випадок, коли про авторку, відому українську критикиню, чи то пак критикицю, я ні сном ні духом не чула (і, на превеликий сором, не читала!), аж поки не побачила анонс виходу книжки у видавництві "Віват". Далі вона з'явилася у списку арсенальних книгобажанок моїх улюблених букблогерів, ну й нарешті, погортавши декілька сторінок у книгарні - опинилася і в мене. І що я вам скажу, це любов, адже прочитання такої смачнезної критики від справжньої акули пера - це ще той літературний досвід, вартий уваги до останньої крапки!

    Отож перед нами друкована версія блогу Тетяни Трофименко у ЖЖ за хештегом "окололітературне". Це 38 рецензій, нещадних, з перцем (тим, що чилі!), написаних в стилі "ґонзо" (що воно таке дізнаєтесь майже на початку книжки), на твори наших сучасників, які публікувалися в 2008-2012 роках, тобто на сучукрліт. Тут кожен знайде більш-менш відомі широкому загалу імена та їхні дітища, як і не дуже, як на прозу, так і на поезію. Чого лише варті заголовки матеріалів: особисто мене, заінтригував кожен, незалежно від того, чи читала твір. З прочитаної літератури дуууже сподобалося перемивання кісточок ,,Крові з молоком" та "Райцентру" Люко Дашвар, а з того, що давно хочу прочитати, а все якось не було мотивації, то "Танго смерті" Юрія Винничука однозначно!

    Видання, загалом, зроблене зі смаком: інтригуюча обкладинка, ілюстрації, підбір шрифтів та примітки на полях сторінок. Так, авторка абсолютно не церемониться, тобто навіть не намагається, з жодним твором, хто б його не написав. І, знаєте, така гостра, як лезо ножа, але точна, як скальпель хірурга, не може не захоплювати і вона обов'язково повинна бути!
Купити - #Окололітературне. Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу
#Окололітературне. Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу
190 грн
Є в наявності
 

Рецензії #Окололітературне. Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Гостро і дотепно! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Тетяна Трофименко - широковідома у вузьких літературних колах критикиня з Харкова, яка не особливо церемониться з авторами.

    Що вам, як читачу, потрібно про неї знати? У неї хороше почуття гумору, гострий язик і вона безжальна. От серйозно, вона проїжджається бронепоїздом практично по всіх відомих авторах без огляду на їх нагороди та інші регалії (особливо чомусь недолюблює Марію Матіос). Тож моя порада - побачите в змісті улюбленого автора - пропустіть цю рецензію (я серйозно!).

    Про хороше. Це було влучно, дотепно і саркастично. Авторка не боїться язвити і викривати штампи. Я давно так не сміялась. А за розбір творчості Люко Дашвар готова була аплодувати стоячи (і аплодувала б, якби не їхала в трамваї). Авторка безпомилково знаходить слабкі і сильні сторони романів і доступно демонструє їх читачу.

    Знайшла парочку творів, які тепер точно прочитаю -

    Оформлення у збірки просто фантастичне. Прийдіть в книгарню, полистайте і ви вже не зможете залишити цю книжку на полиці! Оці коментарі на полях - це любофф.

    Про погане. Мабуть, моя основна помилка була в тому, що я не записувала свої враження по мірі читання книжки, бо вони сильно змінювались.
    Почну з того, що 95% рецензій в книзі негативні (певно, авторка вирішила, що шок-контент продається краще і цікавіше читати, коли книжку розпинають, а не хвалять). Але якщо на початку це смішило і змушувало кивати в знак згоди, то під кінець дратувало і зводилось до самозакоханої думки “ну коли вже, коли вже ви напишите щось, що мені сподобається! У мене ж такий вишуканий смак!”

    Друге - авторка присвячує одним і тим самим авторам по кілька рецензій, ніби-то щоб показати, як автор виріс, але по факту, щоб констатувати, що ніфіга він, панове, не виріс. Тоді навіщо, невже у нас мало авторів?

    Ну і останнє. Рецензії зосереджуються на творах 2008-09 та 2012-13 років, за кількома виключеннями. Це хоч і укрсучліт, але можна було б щось більш новіше взяти.

    Загалом книжка цікава і варта уваги, але під кінець враження трошки попсувались.
  •  
    Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу
    ,,Окололітературне" Тетяни Трофименко - це той випадок, коли про авторку, відому українську критикиню, чи то пак критикицю, я ні сном ні духом не чула (і, на превеликий сором, не читала!), аж поки не побачила анонс виходу книжки у видавництві "Віват". Далі вона з'явилася у списку арсенальних книгобажанок моїх улюблених букблогерів, ну й нарешті, погортавши декілька сторінок у книгарні - опинилася і в мене. І що я вам скажу, це любов, адже прочитання такої смачнезної критики від справжньої акули пера - це ще той літературний досвід, вартий уваги до останньої крапки!

    Отож перед нами друкована версія блогу Тетяни Трофименко у ЖЖ за хештегом "окололітературне". Це 38 рецензій, нещадних, з перцем (тим, що чилі!), написаних в стилі "ґонзо" (що воно таке дізнаєтесь майже на початку книжки), на твори наших сучасників, які публікувалися в 2008-2012 роках, тобто на сучукрліт. Тут кожен знайде більш-менш відомі широкому загалу імена та їхні дітища, як і не дуже, як на прозу, так і на поезію. Чого лише варті заголовки матеріалів: особисто мене, заінтригував кожен, незалежно від того, чи читала твір. З прочитаної літератури дуууже сподобалося перемивання кісточок ,,Крові з молоком" та "Райцентру" Люко Дашвар, а з того, що давно хочу прочитати, а все якось не було мотивації, то "Танго смерті" Юрія Винничука однозначно!

    Видання, загалом, зроблене зі смаком: інтригуюча обкладинка, ілюстрації, підбір шрифтів та примітки на полях сторінок. Так, авторка абсолютно не церемониться, тобто навіть не намагається, з жодним твором, хто б його не написав. І, знаєте, така гостра, як лезо ножа, але точна, як скальпель хірурга, не може не захоплювати і вона обов'язково повинна бути!
  •  
    неоднозначно
    Якісь дуже неоднозначні враження в мене про цю книгу. З одного боку надто багато критичного ставлення і майже все, про що пише Тетяна Трофименко (про яку я вперше чую) вона розгромно, безжально розносить в пух і прах. А з іншого боку - таки процентах в 80% її враження співпадають і з моєю думкою. Особливо порадували моменти з Люко Дашвар та "Теплими історіями". За Дашвар ну просто аплодую стоячи. Ну правда - як можна таке писати? А головне - навіщо це купляти і читати?
    Баба Яга проти - здається це якраз про Тетяну. Хоча між її повних критики рядків все ж видно надію в світле майбутнє української літератури та в сучасних українських письменників. Інколи Тетяна суперечить сама собі - як в моментах про патріотизм в літературі. А ще дещо дратувало, що письменники, творчість яких аналізує Трофименко повторюються - замість кількох Матіос і Денисенко можна було б взяти Андруховича, Іздрика, Кідрука - тих, хто вміє відповідати та тих, хто на слуху. Також засмутило те, що в основному матеріал, з якого складається книга написаний Тетяною до 2015 року, а все таки цікавіше почитати про більш сучасні книги, тим паче останні роки їх українські письменники штампують, ніби пиріжки печуть.
    В цілому ж враження скоріше позитивні. Дуже хочу потрапити на творчу зустріч з критикинею, яка зовсім скоро має бути в Полтаві.
  •  
    Змістовна навкололітературна подорож
    Книжка «Окололітературне» від Тетяни Трофименко знаменитої критикеси (так вона себе називає) - повинна бути у кожного книголюба,а особливо у тих,хто ще не повністю здійснив свою навокололітературну подорож у сучасній українській літературі. Вже з перших сторінок авторка дуже вдало робить невеличкий конспект в таблицях ,де коротко знайомить з напрямками у письменницькій літературі. Приємно і те,що на кожній сторінці нас супроводжують не тільки кумедні малюнки і пухнасті котики,але й підказки,для читача,щоб той не загубився у різних поняттях. В книжку увійшла збірка критики не тільки прози,але й віршів (хоч і не багато). А ще знайомить з такою нагородою,як «Золота булька»,розповідає хто і за що її отримав,а ще цікавою ізюминкою є й те,як вона розподіляє на «7 типів жіночі образи» у прозовій літературі ,з посиланнями на назву книжки та автора. І приємним бонусом стає примітка – «Золоті письменники України»,щоб нікого не забути і завжди тримати на виду,а також слідкувати за новинками.
    Сама авторка пише досить прямолінійно,але ніби підморгуючи читачеві,що пом’якшує деякі гострі повороти у її написаннях. Описуючи своє, все ж суб’єктивне, бачення написаного твору –це дає змогу читачеві зробити більш обширний відгук того, чи іншого прочитаного у своїй голові (можливо, щось пропустивши ,або не помітивши маленької деталі). Звісно ,з чимось можна не погодитись,а з чимось, навпаки ,знайшовши свій стиль і 100% згоду. Комусь не подобається стиль авторки за саркастичність,але будь-яка критика здатна тільки підігріти інтерес до книжки. Так,для себе, я взяла на замітку не одну книгу і це є величезним плюсом!Треба пам’ятати і те,що кожна думка має право на існування,не потрібно гостро реагувати на все написане.
    Загалом книжка досить цікаво написана,стиль мені сподобався,виникає багато думок. Однозначно варта і уваги, і місця на поличці серед улюблених книжок. Рекомендую.
  •  
    Хотелось большего
    Была на презентации книги этой авторки и захотелось прочитать. И немного книгой разочарована. Название книги вводит в заблуждение: здесь далеко не все, что я хотела знать про сучукрлит.

    Я, как человек, который читал только Карпу, Жадана, Лиса, Любко Дереша, Люко Дашвар и Дару Корний ожидала какого-то более менее структурированного обзора основных книг и авторов сучукрлита. Вроде того, что точно стоит почитать, а на что не стоит тратить времени. Что-то вроде "Як писали класики", но только про украинскую литературу.

    Здесь же подборка из критических статей авторки эпохи жж, и большинство книг до 13-14 годов. И при чем книга состоит в основном из "негативных" рецензий, то есть она пишет о том, почему по её мнению эту книгу читать не стоит.
    И из перечисленных книг ею книг особо ничего читать не захотелось.
    Сложилось такое ощущение, что авторка знает "как надо" писать, но сама такое написать не может и потому бесится, когда другие пишут "масовую" "недолитературу".

    Вот для сравнения "Як писали класики" Ростислав Семків. Здесь прямо краткий обзор всех основных книг и направлений всей зарубежной литературы и список для прочтения на ближайшие лет 20. Вот такую бы книгу хотелось по укрлит или сучукрлит.
  •  
    Можна прочитати для того, щоб знати кого і що не читати
    Складно впоратися з проявами ефекту Даннінга-Крюгера, коли ти не є літературознавцем, і попри це намагаєшся аналізувати аналіз експерта. Я дуже довго чекав, але так і не дочекався виходу II тому «Шидеврів вкраїнської літератури» від доктора Падлючча. Тому спокусився на підзаголовок книги Тетяни Трофименко «Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу». Як і більшість мого покоління, яке закінчила школу у 70-х роках в мене сформована стійка відраза на зображення тяжкого життя поневолених селян часів Російської Імперії і соцреалістичного оспівування звитяг, що відбувалися на ланах, будмайданчиках і заводах за Радянської Імперії. В той же час, література є важливим елементом формування національної ідентичності за відсутності якої ми маємо «націю овочів» за визначенням Оксани Мороз з твором якої я ознайомився завдяки Yakaboo Publishing. Я читаю і пишу трьома мовами, але в побуті і на роботі послуговуюсь розмовною російською. Бо не володію українською настільки добре, і вже трохи запізно перевчатися. Тобто я намагаюсь у багатьох випадках, але почуваюсь досить зле. І коли хтось із давніх знайомих після багатьох років спілкування російською починає звертатися до мене українською, я нервуюсь. І змінюю тему розмови. Я питаю про його відношення до літературних творів Жадана, Андруховича, Іздрика, Прохаська, Вінниченка. Хто з цих авторів може вплинути на становлення української самосвідомості? Чи, можливо, наш національних характер розкривається у творах Піддерев’янського, Мухарського, Бриниха? У 99% випадків мої співрозмовники зависають, бо може і чули про Жадана і Піддерев’янського, але на знайомство з «сучукрлітом» (за метким визначенням Тетяни Трофименко) часу їм ну зовсім не вистачає. Ніхто і не вважає, що письменники - це "інженери людських душ", але де ми зможемо побачити особливості національного характеру, невже в серіалах і ТБ-шоу? Ось і побачили. На початку і в середині 90-х багато письменників пішли в політику, бо їх знали і вони розуміли, що виборці бажають від них почути. Зараз ще більше в політику ідуть журналісти, бо в процесі пошиття джинси, вони активно нетворчать з замовниками. А письменників вже майже ніхто і не знає, вони формують такий собі бестіарій (сивочолий мер, живий класик, золотий хлопчик, la femme fatale та ін), спілкуються між собою, одержують гранти і нагороди шляхом перехресної участі у відповідних конкурсних комісіях, співають в рок-групах, та марно конкурують з політиками і журналістами за місце в телеефірі. Мабуть, це головні тези автора. На жаль наші смаки зовсім не співпадають. Вона пише про прозу від авторів-жінок, і як там не було, переважно для жінок. Я цей напрямок для себе завершив «Польовими дослідженнями українського сексу» і від Забужко далі читав тільки публіцистику. Мене не цікавлять теми пациків, гопників, нарко-трипів, хоча з «Депеш мод» і кількома іншими творами, я знайомий. Таким чином, серед рецензій Тетяни Трофименко я зустрів тільки чотири твори які я читав. І по суті я з нами згоден. Але головний висновок – я не буду витрачати час на всі інші книги які проаналізував автор. За це я їй дуже вдячний. В цілому книга дотепна, гарно оформлена, деякі нудні сторінки можу віднести до намагання Тетяни стримати іронію. Одержав задоволення.
  •  
    На один раз
    Я наче повернулась у часі в 2000і. Це рецензії того періоду, коли книжковий фестиваль був чи єдиною культурною подією за рік, а щорічна "Коронація слова" давала реальний шанс людям видати книжку, тоді як альтернатив для молодих письменників практично не було. "Окололітературне" - рецензії на книжки, які читались саме тоді.

    Я відсотків 75% з того, що в ній критикується, в очі не бачила. Але те, що читала, накотило ностальгію: Софія Андрухович, Сняданко, Матіос, Фоззі. Зараз би, чесно, я не читала майже все з того, що в той період ковталось запоєм. Оце повальне переосмислення (з одного боку) досвіду 90х і (з іншого боку) травматичної історії України - чи не єдине, про що писати укр. автори. Якась психотерапевтичне прожовування одного і того ж. Мабуть це такий період, який треба пройти.

    Книжки, які зараз пишуться в Україні точно більш різноманітні, ніж були ще 15-20 років тому. З'явився шикарний пласт нонфікшена, більше експериментальних жанрів, більше художки-не-про-нещасну долю. Було би бажання читати, бо я знаю багатьох, хто апріорі вважає українську літературу слабенькою, навіть не спробувавши.

    Але наймиліше, що є в цій конкретній книжці - надписи на полях. Мені "Окололітературне" хтось давно подарував після прочитання. І дуже смішно, що тут скрізь біля імені Жадан проставлені сердечка. Наприклад, в тексті книжки "...як проза Жадана...", а далі олівцем хтось дописав: "о, так, він такий класний". Душевно.
 
Характеристики #Окололітературне. Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу
Автор
Тетяна Трофименко
Видавництво
Vivat
Серія книг
Дозвілля
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х210 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Газетна
Тираж
1500
ISBN
9789669429704
Вага
350 гр.
Тип
Паперова