З дитинства чула про Гомера і його поеми, але ніколи не цікавилась ними глибоко, поки не почала читати одну книгу, яка часто робила на них посилання щодо того, як творчість Гомера вплинула на певні історичні події і певних історичних постатей. Читала "Іліаду" і дамала, що це дуже затягнутий, іноді навіть жорстокий твір. Але ось "Одіссея" опинилась набагато життєвіша, емоційніша і цікавіша. Більше розмов між персонажами, більше їхніх переживань, більше окремих дрібніших історій, які створюють цілий світ! Тому читаючи "Одіссею" дійсно я ніби занурилась в ті далекі стародавні часи, бо звичаї описані в ній, які вважалися застарілими навіть в стародавній Греції, яку ми знаємо в період класичного її варіанту чи періоду еллінізма, ніби промовляють до нас, що так жили люди. Якісь реальні особи, в яких були імена, своє життя, захоплення, проблеми, радості і нещастя. А "Одіссея" ніби трохи, на маленьку краплинку, повертає для нас пам'ять про них.

Скільки років поемі й досі цікаво. Особливо сподобалась насичена пригодами перша половина, а от друга — надто затягнута, але принаймні з саспенсом та описом побуту греків, описом взаємин між господарями й челяддю. Загалом дізнався й пригадав багато з культури та (дещо жорсткої) моралі греків, навіть більше, ніж з творів філософів. В тому числі були й міфи про героїв з «фан-сервіс» глави про них. Місцями дуже весело та надихає. Очікуємо на екранізацію від Нолана. P. S. Афіна ❤️