«Нове життя» — книжка, з якої почався літературний шлях Данте, прославила його ім’я. В цій своєрідній сповіді відтворено історію платонічного кохання поета до юної флорентійки Беатріче Портінарі. Тридцять сонетів у поєднанні з прозовими коментарями розкривають почуття і духовні переживання Данте — від першої зустрічі (йому було дев’ять років, їй — вісім) до оплакування смерті Беатріче, котрій не виповнилося й двадцяти п’яти. Вона для нього — і земна жінка, яка ходить по вулицях Флоренції, і водночас — напівбожество. Велика любов стала головним враженням юності Данте, що вплинуло на його подальшу творчість.