Ця історія – переказ відомої казки Г.Х.Андерсена про голого короля. Цього разу в одному чарівному королівстві жив глупий король-лев. Він переймався лише про одягом і власною красою, а на народ не звертав уваги. І от одного дня король нудьгував – його думки були зайняти лише тим, як здивувати всіх своїм нарядом. Тієї ж миті до дверей палацу постукали дві видри-шахрайки, які пообіцяли королю зробити таке вбрання, якого ніхто не бачив до тих пір, у якому він зможе побачити всіх такими, якими вони є насправді (хто мудрець, а хто дурень). І король дав видрам гроші, і вони робили вигляд, немов прядуть невидимими нитками. Але через три дні видри показали порожні плечики, і придворні короля боялися сказати про це йому. І от на парад король «надягнув» нове вбрання. Цікава й повчальна історія. Учить дітей не довірять безкінечно словам і незнайомим людям, жити свої розумом і бачити, що насправді є важливим. У книзі гарні ілюстрації, виконані, немов це картинка, що складається з частин, немов це розтрощені і зібрані заново фрески. І розглядання малюнків надзвичайно захоплює.

Вкотре переконуюсь в тому, що Ганс Християн Андерсен - найкращий казкар всіх часів та народів. Його величезна літературна спадщина - безцінне джерело творчих ідей, яке надихало, надихає та надихатиме митців всілякого штибу. З дитинства люблю казки цього геніального письменника. А нещодавно до моїх рук потрапило це прекрасне ілюстроване видання - переспів однойменної казки ,,Нове вбрання для короля" від Маркуса Седжвіка. Український переклад здійснив неперевершений Іван Малкович, який також і видав його у своєму видавництві ,,Абабагаламага". Мабуть, усі пам'ятають сюжет історії. Був собі один марнославний, егоїстичний король, який тринькав гроші з державної скарбниці наліво-направо: розкішні безчисленні костюми, капелюхи, взуття... Про свій народ він зовсім не дбав. (Вам нікого це не нагадує?) Саме на такого обмеженого можновладця й натрапили мандрівні шахраї, які були неабиякими психологами. Розкусивши його слабе місце, умілі брехуни пообіцяли королю виткати для нього ,,мегацінне" вбрання, яке виявлятиме дурнів, оскільки його зможуть побачити лише розумні через вплетені чарівні нитки... Король погоджується на таку спокусливу пропозицію: ще б пак, він нарешті побачить хто є хто серед підданних, а також зможе похизуватися шатами перед народом. Три дні і три ночі шахраї ,,трудились" над вбранням, ,,ткали", ,,пряли", ,,мірки знімали". І от напередодні урочистої показухи, до вельможі підкрався паралізуючий страх: а що, коли я не побачу його??? Це ж який сором! Тоді він відсилає своїх слуг оцінити шати та поділитися з ним враженнями... Природньо, вони йому збрехали, що кращого наряду ще в житті не бачили... Прийшов день всенародного параду і тут... Казка ну дуже іронічна, погодьтеся! Здавалося б, дитяча, але, на мою думку, вона адресована саме для дорослих. І, знаєте, якось так сумно та гірко, що пройшли століття, помінялися різні влади та уряди, зокрема в нашій країні, а історія залишається актуальною...(

Замечательная книга!!! Я коллекционирую иллюстрированные книги, люблю детскую иллюстрацию, купила и не пожалела!!! Очаровательные персонажи, и весёлые стихи,))) Качество печати - как всегда на высоте. Рекомендую и взрослым (отличный подарок) и деткам!!!