Ця книга виявилась трохи не тим, що про неї чула від блогерів і що написано в анотації. Я очікувала, що це буде праця зі спростування історичних міфів, які Україні нав’язували інші країни. Але виявилось, що це щось на кшталт мемуарів В. В’ятровича про те, як він просував у суспільстві ідею переглянути історію з проукраїнської позиції. Тут в хронологічному порядку наведено його публікації тих часів + вони “зв’язуються” в цільну оповідь за допомогою інформаційних вставок, що пояснюють контекст. В’ятровичу весь час закидали, що він “переписує історію України” - в цій книзі наведено хроніку того, як він її “переписував”. Тобто тут нема напряму спростувань якихось міфів - а йдеться про “срачі”, коли їх було спростовано. Оскільки я не знала певних міфів або не пам’ятала медійних скандалів, то для мене в новинку було дізнатись і про те, і про інше. Але якщо вас цікавить саме науково-історичний розбір української історії ХХ ст., то треба звернутись до інших фахових видань В’ятровича. У книзі охоплено медійні та політичні бурління навколо історії України, що відбувались від 90-х і до 2019 року. Деякі з них я розмито пригадую з часів дитинства - то тепер дізналась, що це було і чому скандалили. Деякі з них я пам’ятаю як недавні подій (на приклад, декомунізацію) - то тепер розумію, хто і чому їх спричинив. Єдиний мінус цього твору: часом одні і ті самі думки повторюються в різних публікаціях, подекуди на рівні копіпасти абзаців. Втім, не дивуюсь цьому, адже автор весь час перебуває в дискусії на певну тему і має знову й знову артикулювати свою позицію. Найцікавіше, що читаю матеріали В’ятровича - і погоджуюсь з його думками. А це ознака того, що ініційована ним інформаційна політика мала на мене вплив. Років 10 тому я б відмахувалася від його слів - апелюючи до радянських міфів, які автор і розвінчує. Тож читання цієї книги допомогло мені дещо зрозуміти про саму себе: як так сталося, що моє сприйняття України та її історії змінювалося протягом життя. Читалося дуже легко і захопливо, не зважаючи на великий обсяг тексту. Ба більше, після завершення книги я полізла шукати Фейсбук автора - щоб дізнатись, що було далі, після 2019 року.