Люблю, коли читацька інтуїція мене не підводить. Я мала страшенно високі очікування до цієї книги відомого австрійського поета Райнера Марії Рільке і ця книга не те, щоб їх виправдала - вона виконала й перевиконала план із задоволення усіх моїх читацьких забаганок. Варто зазначити, що це єдиний прозовий твір автора. Щоправда, є ще його "Листи молодому поету", які також становлять величезну літературну цінність, але сьогодні не про них. "Нотатки Мальте Лаурідса Брігге" - це історія певним чином автобіографічна. Як і головний герой, а заодно і оповідач, Рільке на момент написання мешкав у Парижі, як і головному героєві, йому не минуло й тридцяти, і, як і головний герой, він був поетом. В процесі читання відчуваєш, що автор не прозаїк: певні моменти цієї книги надто поетичні, аби їх сприймати розумом - треба, як і поезію, серцем. Це доволі чудернацька історія: у ній реальність змішана з паранормальністю, дитячі спогади із сучасністю. Оповідь нелінійна. Чудові описи, неймовірні, дивакуваті персонажі. Червоною лінією крізь усе це проходить страх смерті, роздуми про життя і його минучість.

Відразу треба застерегти,що це перша проба блискучого поета в серйозному жанрі.Роман має характерні автобіографічні риси самого Рільке.В ньому йдеться про кризу середнього віку збіднілого аристократа,який скурпульозно занотовує все ,що з ним відбувається.Він згадує дитинство,любов рідних,свої страхи.Вигадливе мереживо спогадів охоплює усю книгу. На вулицях міста Мальте шукає обличчя нового часу,а знаходить лише знедолених з псами.Люди для нього -божевільні часу,для яких часова послідовність немає ані найменшого значення. Багато фрагментів роману спершу були особистими листами Рільке до друзів і нареченої.Звідси пережитий особисто досвід на сторінках роману. Світ неживих речей викликає в героя бажання прочитати "річ",дошукатися її сенсу.Герой дивиться на стіну зруйнованого будинку і намагається з уламків цеглин і битого скла скласти уявлення про цілий будинок з його господарями;в дитинстві міряє старі лахи і відчуває як вони на нього впливають;Мальте вражає посмертна маска невідомої потопельниці,він ніби бачить її історію. "Нотатки Мальте Лаурдіса Бріге"-це також сповідь і кредо,якими Рільке через фігуру оповідача відкривається нам,-самосумніви,шлях до осягнення й,врешті,апологія себе та мистецтва.

«Записки Мальте Лауридса Бригге» можно считать вершиной творчества Рильке как прозаика. Этот роман во многом основан на событиях, происходившим с автором. Четкого сюжета в нем нет, зато есть много лирических отступлений и размышлений, не менее интересных, чем само повествование. Главный герой – датчанин Мальте Лауридс Бригге, поэт. Он является последним из знатного рода, ему 28 лет. Он оказался в Париже, одинокий в бедственном положении. Он видит, как живется бедным, как такая жизнь унижает их, и умирают они часто не своей смертью. Мальте живо интересуется людьми, сочувствует отверженным и несчастным. Ему удалось ярко описать людей. с которыми он встречался. Герой пишет свои записки, чтобы понять смысл жизни и смерти, ему хочется больше узнать человеческую природу, и, встречаясь с людьми, он пытается рассмотреть их индивидуальность. Мальте думает, что даже такое возвышенное чувство как любовь делает человека несвободным. Сам он мечтает о такой любви, которая бы не ограничивала свободу другого. Иногда ему кажется, что это любовь к Богу. Но среди людей герой чувствует себя одиноким. Он часто вспоминает свое имение в Дании, где он жил в детстве. Он боится жизни, того, что многое в этом мире ему непонятно. Его записки так и остаются фрагментами, отрывками. Он уделяет много внимания своим воспоминаниям и фантазиям. Ему оказывается не под силу выразить свой взгляд на события, понять смысл своей жизни и найти своё место в ней. Судьба оказывается сильнее него.