Я ЦЕ ЗРОБИЛА!!! Пишу капсом, бо емоції дійсно переповнюють мене. Не дивлячись на те, що англійську мову я востаннє бачила "в очі" ще 9 років тому, коли закінчила університет, і після цього сльозно собі обіцяла, що більше до неї ніколи не повернуся, Пенелопа Дуглас і її серія "Диявольська ніч" вирішили зіграти зі мною злий жарт і змусили почати читати останню частину в оригіналі, бо моя любов до Вілла ставала усе більшою і більшою з кожною частиною. І... Яким було моє здивування коли моїх знань вистачило для того, щоб розуміти про що пише Пен 😁 (бо після "Бріджертонів" я здалася і вирішила більше не повертатися до інглішу, як і було обіцяно у студентські роки) Так от, повернемося до суті відгуку - "Сутінки". 🥰 Вілл. Він просто неймовірний. Чим більше я читала цю частину, тим більше у нього закохувалася (особливо у Вілла у шкільні роки). Це саме той хлопець, яких зараз називають "зеленим прапорцем", бо усе, що було він робив було направлено на те, щоб не зашкодити Еморі і не примусити до чогось. Та і про що може взагалі йти мова, якщо він продовжував її кохати усі 9 років (не дивлячись на те, що, на його думку, у вʼязницю частину Вершників посадила саме вона), і в силу своєї тонкої душевної організації "тонув" у шкідливих звичках та депресії (особливо на фоні того, як його ледь не вбили). Це персонаж, який на вигляд здається несерйозним дурачком, жартівником, а на ділі це нереально вірна людина, яка кохає раз і на все життя. Буду чесною, майже у кожній главі, в якій розказувалося про шкільні часи, я не могла зупинити свої сльози, які лилися Ніагарським водоспадом. 😭 🤓Еморі. Не знаючи ще, що вона за "фрукт", я чомусь була впевнена в тому, що вона мені сподобається. Я не могла пояснити цього сама собі, але чомусь мені так здавалося. І, на моє здивування, я була дійсно права! Еморі та персонажка, яка дуже сильна морально у звʼязку з труднощами, що підкинуло їй це життя, скільки всього вона втратила, але, не дивлячись на це все, вона продовжувала бути людиною і, навідміну від тої ж Вінтер, вона розуміла свою провину у тому, що Вілл, по суті, сів у вʼязницю через неї (а точніше, через брата, який її бив, і Вілл, як нормальний хлопець, вирішив відімстити цьому виродку, побивши його). Сюжет, як завжди, поділений на дві часові лінії: шкільні роки та перебування Вілла в Блекчарчі, і Пенелопа Дуглас, як завжди, настільки добре підтримувала інтригу в деяких моментах, що моє обличчя не переставало бути отаким - 😳, але, мабуть, "Сутінки" все ж у плані шоку "Вимикача" не переплюнуть 😁