В новому детективі Юрія Винничука перед нами з'являється колоритний Львів з притаманними йому кнайпами, шинками і звичайно батярами. Ця книжка наскрізь просякнута мальовничістю цього міста. Дія роману починається у 1938. В Європі всі вже активно говорять про війну і жахаються її наслідками. У Львові також не спокійно, скоро відбудуться вибори на місце президента Львова, доповнюючи загальну метушню, хтось загадково і жорстоко вбиває кандидата виборів. На цьому моменті в сюжет вступає головний герой Марко Крилович, або ж нічний репортер, як його називають за цікаві репортажі з міського дна. У Марка є безліч друзів серед всіх верств суспільства, тому він активно допомагає своєму другові-комісарові Роману Обуху. Він з ним знайомий ще з армії УНР. Марко провадить слідство в кількох містах Галичини тому перед нашими очима постає захоплюючі описи цих місць. Додатково цією справою цікавляться розвідки країн-сусідів і деякі особливо небезпечні люди з кримінальних кіл, але наш герой хвацько з всім справляється. Рекомендую!

Якось так трапилось, що я до сих пір не читав жодної книги Юрія Винничука, хоча його ім'я не одне десятиліття відоме широкому колу читачів. Чому мій вибір зупинився на "Нічному репортері"? Все досить просто - я полюбляю детективи і останнім часом на книжкових полицях все частіше з'являються якісні українські детективи. Отже мої враження від прочитаної книги Юрія Винничука. Так би мовити по гарячих слідах (сторінках). Книга досить не велика за об'ємом - всього лише 236 сторінок, але історія була описана без жодного нарікання і додаткових питань. Все зрозуміло, чітко і логічно. Перщ за все мені сподобався підхід автора до вивчення історії подій які описувалися в романі. Це не простий 1938 рік, осінь, місто Львів. Винничук досконало описав атмосферу того часу, опис місць де відбувалися події. Вразило знання назв вулиць, звичаїв Львова, уподобання жителів міста. Кожний опис шинку або ресторації заслуговує на особливу відмітку. Було таке враження що я ніби сам побував на місці тих подій які описував автор. Було бажання випити львівської кави і поласувати цукерками. Непересічними виявилися і головні герої роману. Всі вони різні, колоритні і зі своєю родзинкою. Головний же персонаж - Марко Крилович ( він же нічний репортер однієї із центральних газет Львова) не виглядає ідеальним, як досить часто буває в історичних детективах. У нього є свої вади, звички, але від цього він залишається позитивним і манить до себе наче магнітом. Крилович принциповий, впертий і віддано служить своєму репортерському ділу, не кидаючи його на призволяще. Потрапляючи у вирій подій не по своєї волі, Крилович іде до кінця і доводить справу до свого логічного завершення, жертвуючи навіть своїм життям. Сюжет роману захоплює з перших же сторінок - і не відпускає до останньої сторінки. Напруга, наче магія, веде нас по сюжету "Нічного репортера", і мені було досить складно зупинитися. Хотілося ковтнути історію за один присіст. Особливо хотів відмітити мову автора. У Винничука є свій стиль, з яким нікого не порівняєш. Чого тільки коштують слова героїв того часу. Я дізнався багато нового і зайвий раз переконався в багатстві нашої мови. Як висновок - роман "Нічний репортер" - чудовий і якісний зразок історичного українського детективу, від якого досить важко відірватися. Рекомендую всім шанувальникам не тільки детективного жанру, а й тим читачам яку полюбляють колоритну історію і неоднозначний сюжет.

Історія знайомить нас з Марком, головним героєм, який веде нас вуличками Львова у 1938 році. Він – молодий репортер, а отже – запальний, відвертий та легкий на підйом. У пошуках сенсацій він натрапляє на слід махінацій місцевого політика та його оточення. Спочатку різні факти буквально сипляться на нього і він легко та швидко публікує викривальну статтю, підписуючись Нічним репортером. А далі Марко втрапляє в таку круговерть подій, знайомств та зізнань, що читачу треба тільки встигати за його пригодами. Особливо чарівними видаються тогочасні панночки та їхні манери. Для мене найцінніше в цій історії – це атмосфера довоєнного міста, такого знайомого і водночас такого далекого. Цікаво здогадуватись, що сьогодні знаходиться на місці знаменитого сніданкового покою чи на місці помешкання Марка, хочеться довідатись, яка доля спіткала підпільне казино і куди зникла професія шимона. Книга написана чудовою мовою часів молодості наших бабусь, багата на комічні ситуації і загалом дуже захоплююча!