Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга
Паперова книга | Код товару 802670
Yakaboo 5/5
Автор
Генрі Марш
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Біографії та мемуари
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Катерина Міхаліцина
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга

Генрі Марш не боїться визнати: лікареві вкрай важко бути чесним, вкрай болісно говорити про свої помилки. Його нова книжка «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» - надзвичайно особисті мемуари, що вражають відвертістю, мудрістю та літературною майстерністю.

Завершуючи свою майже сорокарічну лікарську кар’єру, автор бестселера «Історії про життя, смерть та нейрохірургію» розмірковує про сенс людського існування, про суть праці лікаря, труднощі професії й про те, чим може обернутися відчайдушне бажання продовжити пацієнтові життя за всяку ціну.

Генрі Марш - чудовий співрозмовник: випадки з хірургічної практики у Британії, Непалі, Україні перемежовуються яскравими та щемкими епізодами з його дитинства та юності, непересічними моментами професійного становлення та простими й водночас приголомшливо глибокими роздумами про те, що справді має значення.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Генрі Марш
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Біографії та мемуари
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Катерина Міхаліцина
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  • Замечательная книга выдающегося человека 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Вторая книга тоже врача, замечательного Генри Марша. В нашем переводе «Ні сонце, ані смерть”. Вторая его книга, еще интереснее, чем первая, хотя я думала, что это невозможно. Еще больше историй о взаимодействии с неизлечимо больными пациентами, еще больше человеколюбия (работа в больницах Непала и Украины), еще больше откровенного признания своих ошибок и слабостей. Еще больше внимания теме смерти. Обоснование эвтаназии, умное и выстраданное. Много рассказывает Марш о своих родителях (отец — преподавал право в Оксфорде, увез из гитлеровской Германии в 1936 году будущую жену, мать четверых детей), в 50-60-ые оба они активно занимались правозащитной деятельностью, чуть ли не основали Амнисти Интернешнл. Так что становятся более понятными истоки Маршевского гуманизма:) Кстати, он не сразу стал врачом — учился в Оксфорде на юридическом что ли факультете, потом бросил, потом пережил несчастный роман и чуть не покончил с собой, из депрессии его вытащил психиатр.
    Он много критикует бездушие и бюрократизм современной английской системы здравоохранения, впрочем, когда он попадает в развивающиеся страны, по понимает, что в Англии все еще не так плохо. Очень большое сочувствие вызывает и история его сотрудничества с Игорем К., его украинским учеником, сотрудничество с которым продолжалось с 1992 по 2016 год, и закончилось тем, что они перестали находить общий язык. Показательная история — женщина, которую оперировал И.К. в присутствии Г.М., отказавшись от помощи последнего, через несколько месяцев умерла от послеоперационной инфекции. Марш об этом не знал, т. к. на тот момент уже покинул Киев. И вот, когда он в следующий приезд узнал, что женщина умерла, а его ученик скрыл этот факт от него, он был вне себя от негодования и готов был сразу разорвать всякие отношения. Потом ему объяснили, что И.К. не хотел рассказывать, боясь, что из-за этого Марш отвернется от него. У английского же хирурга совершенно другой культурный код — он бы понял, если бы тот признал свою ошибку, а не скрывал. Сам он признает свои ошибки в течение всей карьеры — и эту его особенность невозможно не уважать.
    Последняя глава, давшая название украинскому переводу, - размышления о смерти. Не буду пересказывать, лучше почитайте. «Ни на солнце, ни на смерть нельзя смотреть с открытыми глазами». Да, и Марш большой друг Украины, был на Майдане зимой 2014 года, и приезжает регулярно вот уже 25 лет. Дай бог ему здоровья, это великий человек и мой герой, без преувеличения.
  • Ни солнце, ни смерть невозможно встретить, не отводя взгляда... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Это моя вторая прочитанная книга Генри Марша, и я, как и прежде, очень симпатизирую ему как Личности. К сожалению, читался его предельно откровенный рассказ уже не на одном дыхании - подвёл перевод, о который спотыкалась, негодуя, как можно так выбирать заведомо проигрышные словосочетания, выстраивая грузные предложения, создавая эффект слона в посудной лавке. Снова и снова ловила себя на размышлениях, как же текст изначально звучал в английском варианте, откладывала книгу, отвлекалась, смиряясь с присутствием посредника-переводчика в нашей с Генри Маршем беседе, и опять "в бой". Наверное, это единственный минус, который мне удалось отыскать в книге с преобладающим нежно-лавандовым цветом на обложке.

    Всё остальное - в точку, в душу, в сердце. Книга отличается от предыдущей тем, что на протяжении всего повествование ощущается, что написана она человеком преклонного возраста, который переосмысливает и переоценивает свой жизненный путь, будто бы переворачивая страницы книги, подбираясь к её финалу.

    Книга грустная и философская, тут заметно меньше медицины, а больше жизни и... смерти. Очень сильно срезонировало с моим нынешним состоянием и мироощущением. Эгоизм и порядочность, вовлеченность и отстраненность, сожаление и благодарность, пылкость и хладнокровие - после прочтения книги я размышляю об этих понятиях и балансе между ними.

    Как охарактеризовал в послесловии к этой книге личностно-писательские качества Генри Марша Андрей Мызак (украинский коллега и переводчик предыдущей книги), "гранична відвертість, чесність із самим собою та феноменальна повага до читача".

    Воспевать оды Маршу могу ещё долго, но лучше посоветую прочесть хотя бы одну его книгу. Естественно, моя оценка (даже несмотря на перевод) 5 из 5.
Купити - Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга
Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга
120 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Генри Марш
Генри Марш

Генрі Томас Марш - знаменитий британський нейрохірург, який встиг до 65 років провести тисячі операцій на головному мозку, а вийшовши на пенсію, написати книгу, яка стала світовим бестселером і була перекладена на 17 мов

Детальніше

Рецензії Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Замечательная книга выдающегося человека 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Вторая книга тоже врача, замечательного Генри Марша. В нашем переводе «Ні сонце, ані смерть”. Вторая его книга, еще интереснее, чем первая, хотя я думала, что это невозможно. Еще больше историй о взаимодействии с неизлечимо больными пациентами, еще больше человеколюбия (работа в больницах Непала и Украины), еще больше откровенного признания своих ошибок и слабостей. Еще больше внимания теме смерти. Обоснование эвтаназии, умное и выстраданное. Много рассказывает Марш о своих родителях (отец — преподавал право в Оксфорде, увез из гитлеровской Германии в 1936 году будущую жену, мать четверых детей), в 50-60-ые оба они активно занимались правозащитной деятельностью, чуть ли не основали Амнисти Интернешнл. Так что становятся более понятными истоки Маршевского гуманизма:) Кстати, он не сразу стал врачом — учился в Оксфорде на юридическом что ли факультете, потом бросил, потом пережил несчастный роман и чуть не покончил с собой, из депрессии его вытащил психиатр.
    Он много критикует бездушие и бюрократизм современной английской системы здравоохранения, впрочем, когда он попадает в развивающиеся страны, по понимает, что в Англии все еще не так плохо. Очень большое сочувствие вызывает и история его сотрудничества с Игорем К., его украинским учеником, сотрудничество с которым продолжалось с 1992 по 2016 год, и закончилось тем, что они перестали находить общий язык. Показательная история — женщина, которую оперировал И.К. в присутствии Г.М., отказавшись от помощи последнего, через несколько месяцев умерла от послеоперационной инфекции. Марш об этом не знал, т. к. на тот момент уже покинул Киев. И вот, когда он в следующий приезд узнал, что женщина умерла, а его ученик скрыл этот факт от него, он был вне себя от негодования и готов был сразу разорвать всякие отношения. Потом ему объяснили, что И.К. не хотел рассказывать, боясь, что из-за этого Марш отвернется от него. У английского же хирурга совершенно другой культурный код — он бы понял, если бы тот признал свою ошибку, а не скрывал. Сам он признает свои ошибки в течение всей карьеры — и эту его особенность невозможно не уважать.
    Последняя глава, давшая название украинскому переводу, - размышления о смерти. Не буду пересказывать, лучше почитайте. «Ни на солнце, ни на смерть нельзя смотреть с открытыми глазами». Да, и Марш большой друг Украины, был на Майдане зимой 2014 года, и приезжает регулярно вот уже 25 лет. Дай бог ему здоровья, это великий человек и мой герой, без преувеличения.
  • Ни солнце, ни смерть невозможно встретить, не отводя взгляда... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Это моя вторая прочитанная книга Генри Марша, и я, как и прежде, очень симпатизирую ему как Личности. К сожалению, читался его предельно откровенный рассказ уже не на одном дыхании - подвёл перевод, о который спотыкалась, негодуя, как можно так выбирать заведомо проигрышные словосочетания, выстраивая грузные предложения, создавая эффект слона в посудной лавке. Снова и снова ловила себя на размышлениях, как же текст изначально звучал в английском варианте, откладывала книгу, отвлекалась, смиряясь с присутствием посредника-переводчика в нашей с Генри Маршем беседе, и опять "в бой". Наверное, это единственный минус, который мне удалось отыскать в книге с преобладающим нежно-лавандовым цветом на обложке.

    Всё остальное - в точку, в душу, в сердце. Книга отличается от предыдущей тем, что на протяжении всего повествование ощущается, что написана она человеком преклонного возраста, который переосмысливает и переоценивает свой жизненный путь, будто бы переворачивая страницы книги, подбираясь к её финалу.

    Книга грустная и философская, тут заметно меньше медицины, а больше жизни и... смерти. Очень сильно срезонировало с моим нынешним состоянием и мироощущением. Эгоизм и порядочность, вовлеченность и отстраненность, сожаление и благодарность, пылкость и хладнокровие - после прочтения книги я размышляю об этих понятиях и балансе между ними.

    Как охарактеризовал в послесловии к этой книге личностно-писательские качества Генри Марша Андрей Мызак (украинский коллега и переводчик предыдущей книги), "гранична відвертість, чесність із самим собою та феноменальна повага до читача".

    Воспевать оды Маршу могу ещё долго, но лучше посоветую прочесть хотя бы одну его книгу. Естественно, моя оценка (даже несмотря на перевод) 5 из 5.
  • Справжня любов до пацієнтів 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    " Ані сонце, ані смерть" - друга книга Генрі Марша, провідного британського нейрохірурга. Це всесвітньо відомий нейрохірург з Великобританії. Нагороджений Орденом Британської імперії. Також він відомий своєю просвітницькою роботою в Україні, де провів десятки блискучих операцій на мозку.
    " Ані сонце, ані смерть "- продовження першої книги автора, особисті мемуари, як він почав відходити від медичної практики у Великій Британії, завершуючи блискучу майже сорокарічну кар'єру. Історії з власної хірургічної практики у Британії, Непалі змушують задуматися. Також є розділ і про українську медицину, про події в Києві під час Майдану. Генрі Марш не боїться визнати, як важко бути чесним, відкрито говорити про свої помилки. Марш дуже відвертий, від розповідає про смерті своїх пацієнтів, думає про власний кінця, але пише про це легко і щиро. Адже, змиритися, що ми не вічні, прийняти власну смерть, можна отримати свободу. Вже не хвилюєшся за себе, а думаєш лише про те, що ти робиш. А найкраще, що можна зробити для перемоги, це просто змиритися з поразкою. Тільки тоді ти не хвилювався за результат, втрачати нічого, а активно дієш.
  • Людяна історія
    Ніколи не цікавилась медичною літературою. Насправді загнати мене до лікарні - справа майже неможлива, тож будь-які розмови на споріднені теми завжди старанно оминала. Якось у березні мені до рук потрапила книжка Олівера Сакса "Стрімголов", яка просто зачарувала мене з перших рядків, і я зрозуміла, що попри мою любов усі діагнози примірювати на себе, мені було дуже цікаво дізнаватись про життя цієї непересічної людини попри чисельні медичні терміни. Згадала, що бачила щось подібне у Видавництві Старого Лева, знайшла цю книжку - Генрі Марш "Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга" - почала читати пробні рядки й... історія повторилась. За характерами, звичками, способом життя ці обидва лікарі - дуже різні, проте обох їх поєднувала жага досліджень, емпатія та душевна потреба допомагати людям.
    Крім нюансів своєї професії, а саме детальних описів розкриття черепної коробки людини, видалення пухлин, крововиливів та подібного, Генрі Марш багато розповідає про свій шлях до професії нейрохірурга. Про дитинство й навчання в університеті, батьків, подорожі, сімейне життя, любов до майстрування й теслярства та багато іншого. Автор піднімає питання евтаназії, чи можемо ви брати на себе відповідальність допомагати людям йти з життя у разі невиліковної хвороби чи смерті мозку, ділиться своїми думками з цього приводу.
    Щира добра книга. Раджу до прочитання.
  • Відверто про роботу нейрохірурга
    "Відпускати те, що по-справжньому любиш - людину, річ або справу - так само важко, як і прощатися із життям." Такими словами завершується передмова до українського видання.

    Це друга автобіографічна книга Генрі Марша, надзвичайно відверті мемуари видатного британського нейрохірурга із сорокарічним лікарським стажем.

    Зупинюся ні кількох моментах, що мене якимось чином зачепили, схвилювали, спонукали до роздумів, спричинили виникнення запитань або відгукнулися у мені:

    ⭐ Цілеспрямована і талановита людина залишається такою у всьому. Значення не має, чи це вузька і доволі важка фізично та психологічно хірургічна спеціальність, чи ручна праця, як от теслярська справа.

    ⭐ Для мене залишається загадкою, що саме шукав для себе чи, що намагався відчути Генрі Марш, працюючи у Непалі чи Україні. Він обурювався і дивувався бідності, рівню надання медичної допомоги, психології жителів цих країн, але щось, що я так і не зрозуміла змушувало його повертатися туди неодноразово. Можливо, це якась жага авантюризму.

    ⭐ Цікаво було прочитати про помилки у спілкуванні та лікуванні пацієнтів, про перемоги та поразки, про те, як легко бути учнем та важко бути наставником.

    ⭐ Відгукнулося у мені те, як робота не покидала його навіть удома в колі сім'ї, заполонивши всі думки, неможливість переключитися на щось інше і тим більше абстрагуватися повністю.

    ⭐Дуже гірко читався той момент, коли Генрі Марш змушений був розірвати свою довготривалу співпрацю із українським нейрохірурга. Особливо болісно я погоджувалася із його поясненнями такого перебігу подій і визнавала, що такий стан речей є в сучасній українській медицині насправді.

    "Ні сонце, ані смерть" мені неймовірно імпонує, як художня книга, оскільки дуже доступно і зрозуміло в контексті автор розповідає про різні захворювання і стани. Крім цього вона має неоціненний психотерапевтичний вплив і була б доречною для всіх, хто має хоча б найменший стосунок до медичної галузі загалом.
  • Про людяність
    Мозок і свідомість - напевно, моя одна із улюблених книжкових тем, а британський нейрохірург Генрі Марш - один з улюблених авторів, які пишуть про це. Якщо його перша книга - це переважно збірник захоплюючих історій з лікарської практики, то друга - роздуми літнього лікаря про життя і смерті, спогади про дитинство і батьків, спроби осмислити прожиті роки, проаналізувати свої професійні помилки і досягнення.

    Генрі Марш задає собі незручні питання, від яких стає не по собі. Як розмовляти про смерть з вмираючим? Що гуманніше - дати людині піти або врятувати її, прирікаючи на те, щоб бути «овочем» до кінця днів?

    Генрі Марш - доктор з сумними очима, який, незважаючи на свій вік, зберігає бадьорість духу. Запам'яталося з першої книги, як він кожен день діставав свій незмінний велосипед і їхав на ньому в лікарню. У цій книзі Генрі, вже практично пенсіонер, продовжує літати в Непал і України, щоб допомагати в роботі своїм друзям-лікарям. А ще відновлює занедбаний будинок, займається столярним справою, бігає, плаває, віджимається, ходить в гори ... І це неймовірно круто!
  • Раджу...
    Генрі Марш "Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга"
    Нарешті я прочитала й другу книгу Генрі Марша. Враження дуже протилежні. Тож спочатку про те, що зачепило і болить. Про Україну. Прикро, що для англійського хірурга наша країна є відсталою, сумною, сірою і третьосортною з поганою медициною і низьким рівнем життя. І ні Майдан, ні війна не додали нам бонусів в очах Генрі Марша. І ця думка настільки мене прошибла, що плакати хотілося. Та, дякувати Богу, останні сторінки показали іншого Марша, з по-новому відкритими очима на мою країну. І хоч він не повністю переосмислив побачене і чуте раніше, та я вчепилася за цей позитивний прояв думок як за світло в кінці тунелю.
    А тепер до того, що таки є основним у цій книзі - людське здоров"я та хвороби. Марш відвертий, як ніхто. Він, на жаль, а може на щастя, не переконує, що все можна вилікувати. Здається, кожне його слово переконує, що проблеми з мозком несуть невідворотні зміни, їх можна призупинити, але не зробити монтаж назад. Так, як було раніше, уже не буде. НІКОЛИ. Я розумію, що ця відвертість дуже цінна, але вона й така згублива, оскільки позбавляє надії. І віри...
    На відміну від першої книги Генрі Марша, ця більше розкриває автора, як звичайну людину, якій болить її минуле, хвилює майбутнє. У якої є мрії і хоббі. Людини з власними страхами та скелетами у шафі. З амбіціями, вадами, планами і бажаннями. Здається, тут Марш більш правдивий і відвертий, ніж в "Історіях про життя, смерть і нейрохірургію".
    Мене не здивували роздуми про евтаназію. Я б була більше здивована, якби їх у книзі не виявилося, оскільки інколи в мене складалося враження, що все написане до цього лише заради ось того одного маленького розділу в кінці книги. Життя - це цінність, але цінність має приносити задоволення. Але так важко усвідомити це, коли ось те життя, як цінність, стосується власне тебе чи твоїх рідних...
    Щодо перекладу та редакторської роботи. Текст інколи був складнуватий, перемудрили. А слова про свекрів Марша взагалі добили. У автора могли бути тесть і теща, а ніяк не свекруха і свекор.
    І таки я раджу...

  • робота з мозком нічого не пояснює про життя, хіба жахає його крихкістю
    «Ні сонце, ані смерть» - друга книга відомого британського нейрохірурга Генрі Марша, який багато років присвятив своїй справі, оперуючи не тільки у на своїй батьківщині, а також і за кордоном, зокрема в Україні.
    На мою думку, ця книга вийшла ще відвертішою, ніж попередня – «Історії про життя, смерть та нейрохірургію».
    Відомий лікар не боїться визнати, якою важкою є професія лікаря, що іноді прийняти рішення щодо того - робити чи не робити операцію, забирає дуже багато душевних сил. Він ще продовжує оперувати, але відкрито критикує сучасну систему охорони здоров’я Великої Британії через її забюрократизованість, правила, систему штрафів лікарень, що має так мало спільного із практичною медициною.
    Автор вкотре нагадує, яким складним механізмом є мозок людини, і як мало відомо про те, як він насправді функціонує…
    В книзі Генрі Марш дає читачеві можливість ретроспективно побачити його кар’єру, пригадує з величезним сумом та болем свої помилки, і не тільки ті, що мають відношення до хірургічних втручань.
    Він багато роздумує про старість та завершення кар’єри лікаря, згадує своїх батьків, а також чесно говорить, що найбільше побоюється старечого слабоумства, що втратить цілісність свого «я»…
    Але незважаючи на складність питань, над якими роздумує автор, книга навіює спокій та душевне тепло.
    І останні строки слугують цьому підтвердженням: «… мені поталанило стати частиною родини – колишньої, теперішньої і майбутньої, що я й досі корисний людям і що на мене ще чекає робота.»
  • Глибокі роздуми великої людини
    Якщо попередня книга автора про життя, смерть та нейрохірургію, то тут значно менше медицини, але ще більше відвертості, життєвої філософії і роздумів про смерть.

    Після першої книги мені надзвичайно хотілося познайомитися з Генрі Маршом, дізнатися більше про те, як складався його життєвий шлях і чим він планує займатися, після того як старість почне заважати проводити операції. «Ні сонце, ні смерть» - це ніби відповідь на мої питання, наче наступний етап одкровення, на який я, як читач, навіть не розраховувала. Генрі Марш вкотре вразив своєю сміливістю: він щиро розповідає про ціну власних помилок, про гіркоту розчарування у людях, про жертви, на які йому прийшлось піти заради медицини.

    Автор багато роздумує про організацію охорони здоров’я в Англії, Україні і Непалі. Він постійно критикує британську систему, проте визнає, що справжня біда з медициною в країнах третього світу, куди відносить і нас.

    Читаючи книгу розумієш, наскільки багатогранний талант Генрі Марша. Він людина, яка ніколи не гає часу, і хоча в книзі відчувається страх хірурга перед смертю, навіть на пенсії він не зупиняється наповнювати свій кожен день сенсом і продовжує робити наш світ кращим своїм власним прикладом.
 

Характеристики Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга

Автор
Генрі Марш
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Біографії та мемуари
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Катерина Міхаліцина
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Permian Serif, PT Mono, Leto Text Sans Defect
Тираж
4000
ISBN
978-617-679-457-8
Вага
310 гр.
Тип
Паперова
 

Про автора Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга