Не всі випадковості доленосні. Іноді люди просто опиняються в одному місці в один час. В укритті, поліклініці, на концерті, в одній бригаді чи на конференції. Іноді хтось, не близький і не надто далекий, почувши твої роздуми, озвучує (якось так легко і просто) очевидний шлях до того, що тобі здається недосяжним...
Не всі слова і не кожного разу стають поштовхом до дії. Сотні будь-чиїх вібрацій не здіймають всередині нас резонансу чи пробудження. Але іноді, чи навіть майже ніколи, хтось стає голосом того рішення, яке в тобі давно визріло. Треба лише, щоб цей хтось промовив твої думки вголос. І все. Це існує.
Ці сторінки існують сьогодні, бо 1 березня 2025-го на психологічному форумі Юлія Ярмоленко дала просту пораду: «Робіть те, що вам подобалось в дитинстві, приблизно в 11 років. Це те, в чому ви можете бути щасливі сьогодні». Якраз в 11-ть років я написала перший вірш. І нині, вже дорослою, продовжувала мріяти про видання... Юля розібрала мою мрію на прості і реальні кроки, і в той же момент я повірила їй і собі — значить буде книга!
