За героями В. Підмогильного завжди дуже цікаво спостерігати. Роздуми читаєш неквапливо, з рішучою жагою зрозуміти і відчути кожне слово (чи це можливо?), повертатися до них знову, смакуючи слова. Повільно перегортаючи сторінки, хочеться, щоб історія не закінчувалася. І весь час переслідував жаль, що автору не довелося прожити достатньо, щоб уповні розкрити свій талант. Мабуть, "Невеличка драма" — мій улюблений твір у доробку В. П. До кінця не могла зрозуміти, як насправді ставлюся до героїв. Тепер з приємним нетерпінням вичікую слушного часу, щоб перечитати історію, вже знаючи фінал і більше звертаючи увагу на підказки, яких раніше не помічала. Окремо хочеться сказати про видання. Чудова робота: хороший жовтавий папір, добрий шрифт, скромна обкладинка. Аж радісно в руки брати :)